Тихий Дін - Михайло Шолохов

— Глянь тихенько, вкупі лягли чи ні?

— Я постелила їм на ліжку.

— А ти глянь, глянь.

Іллівна зазирнула крізь щілину в дверях до світлиці, повернулась. ,

— Разом.

— Ну, хвалити бога! Хвалити бога! — захристився старий, підводячись на лікті, схлипуючи.

Кінець першій книзі.