Вбивство під пальмами - Басан Валентина

Вайолка думала, що після лікарні це пройде, але місяці йшли, а невелика кульгавість не проходила.

Час минав, Вайолка звикла до Діккі, фотографій, відео, клієнтів і невеликих кишенькових грошей, які вона старанно відкладала на майбутнє. Змінювалися дівчатка, іноді з ними жили хлопчики-підлітки, попит на яких зростав з кожним днем. Старих, так званих вже відпрацьованих підлітків, які починали дорослішати обличчям і тілом, хтось купував або переманював в утриманки, хтось збігав, не витримавши морального болю і фізичного приниження. Лише беззмінна Вайолка залишалася старожилом спільної кімнати над підвалом.

Одного разу перед світанком Лорка розбудила її і приклала палець до губ. Показавши очима на подушку, в якій подруга зберігала гроші, Лорка міцно схопила Вайолку за руку.

⁃ Олка, бігом, тільки тихо.

Вайолка хотіла прихопити деякі речі, але Лорка замотала головою.

⁃ Бігом! — одними губами прошепотіла вона.

Скотившись сходами, вони кулею вискочили в темряву вулиці і бігом добігли до Лоркиного старенького Рено. Діккі дозволив купити його Лорці, коли був неабияк напідпитку, після угоди з румунським хлопчиком чотирнадцяти років, якого він продав депутату східно-європейської країни для утримання на власному острові в Середземному морі.

Грюкнувши дверцятами, Вайолка розгорнулася з метою задати питання, але вереск поліцейських сирен оглушив її.

⁃ Пригнись, живо.

Вони стукнулися лобами, коли майже впали один на одного.

⁃ Що це?

⁃ Облава.

⁃ Я підслухала розмову Діккі з начальником поліції, якому Діккі поставляв Розу і Тіну, пам'ятаєш дві сестри з Болгарії, яких він потім влаштував прибиральницями на одну з його ферм?

⁃ Сімнадцятирічні болгарки? Так, пам'ятаю, вони ще дякували Діккі за чудесного покровителя і цілували йому руки.

⁃ Да. Так от, начальник попередив, що готується облава і щоб найближчим часом Діккі не показувався в Барселоні та її околицях. Він поїхав збирати бабки, які він ховає десь у схованці в горах, а я поїхала за тобою. Тихіше. Вони заходять. Зараз потихеньку викотимо з двору, коли в будинку почнеться вереск і крики.

Лорка і Вайолка розпрощалися біля станції метро. В останній раз дві подруги обнялися і розійшлися в різні боки.

Накопичивши пристойну суму, Вайолка змогла зняти кімнату по оголошенню на площі Каталонії і прожила в ній рівно півроку. Бабуся, яка здавала їй кімнату померла, і спадкоємці, попередивши її і ще двох мешканців про продаж квартири, виставили мешканців через два тижні на вулицю. З наступною арендованою кімнатою пощастило менше, господарі постійно нагадували, що дівчині необхідно пред'явити документи, і вона через два тижні теж з'їхала, збрехавши, що втратила їх.

Вона ходила по самим злачним закладам, пропонуючи себе в якості прибиральниці та офіціантки, але без документів вона змогла пропрацювати в цілому лише кілька тижнів. Гроші танули, немов віск, хоча Вайолка майже нічого не їла і намагалася економити, доходячи до абсурду. Але в один прекрасний день вона опинилася на вулиці без грошей, документів, роботи і друзів.

Голод зводив з розуму, і вона підійшла до піцерії по сусідству, жадібно спостерігаючи за щасливими клієнтами, що наминали делікатеси за обидві щоки. Пізніше вона підійшла до порожнього столика, і пославши подалі почуття сорому, доїла скоринки з тарілки з брудними серветками.

Потім вона пішки дісталася в район Кайе ДельТор, де промишляли повії за двадцять п'ять років, списані в тираж і торгують собою за дозу або пляшку.

Роботяги з промислової зони неподалік заїжджали сюди після робочого дня, щоб витратити майже весь денний заробіток. Свіже обличчя і молоде, майже прозоре тіло Вайолки викликало інтерес серед постійних клієнтів. У перший же вечір вона заробила майже сто євро, просто величезні гроші, які гріли їй серце і ниюче від голоду тіло.

Вирішивши, що на сьогодні вистачить, вона пішла до шосе, вирішивши зловити таксі або попутку. Удар ззаду збив її з ніг і оглушив на кілька хвилин. Колеги по цеху, вирішивши розповісти новенькій правила роботи в колективі за допомогою фізичного впливу, дохідливо ногами і руками протягом десяти хвилин пояснювали Вайолкі, що тут тільки їх територія. Засунувши їй десять євро в закривавлений ліфчик, жриці любові з почуттям виконаного обов'язку повернулися на робочі місця.

А Вайолка, купивши воду і бутерброд в нічному автоматі, вирішила забратися подалі від міста і ближче до парковок далекобійників на шосе і заправках між містами.

Тепер її робоче місце було в тіні виноградників на пластиковому стільці, знайденому на звалищі. Згодом вона навчилася залучати нічних клієнтів, розпалюючи біля себе багаття, а вдень відкривала поламану пляжну парасольку і роздягалася до трусів.

У кущах неподалік від поля вона спорудила собі якусь подобу нічліжки під старою і кривою сосною, яка дарувала дивовижний запах хвої в найсильнішу спеку. Іноді Вайолка лежала на брудному, але досить товстому матраці, який знайшла на смітнику біля хостелу і попросила одного з прибиральників-марокканців за мінет допомогти принести їй під сосну, і мріяла про майбутнє. Вона мріяла заробити багато грошей, зробити документи і здобути освіту. Вона хотіла стати медсестрою, такою ж доброю і розумною, як Нора, яка доглядала за нею в лікарні Бухареста після згвалтування. Уві сні вона називала Нору мамою, притискалася до неї і розповідала, що їй приснився страшний сон про Іспанію, підвал, Діккі і повій. Нора гладила її по волоссю, цілувала в лоб і говорила: тихіше, донечко, спи, це був сон, всього лише сон.

Марроканец з готелю після роботи приходив до Вайолки на матрац і приводив своїх друзів. Він швидко підсадив її на наркотики і за щоденну дозу, вона вже обслуговувала ще п'ять його друзів. Вайолка швидко здала зовні, і в день їй іноді вдавалося заробити лише на випивку і мізерну закуску.

Давид був світлим променем в її житті. Здавалося, він шукав тільки її одну. Вона довго сиділа з ним в машині і розповідала про себе, про своє життя. Він сильно переживав, дізнавшись, що вона сирота і дав їй не п'ятдесят, а сто євро на прощання.

⁃ Як багато. Давай я тобі зроблю мінет?

Але Давид лише посміхався, хитав головою і посилав повітряний поцілунок.

Лежачи на брудному матраці, Вайолка не звертала увагу на соплячого на ній, Марселя, який привів сьогодні двох новеньких. Вона дивилася на синє-синє небо, на яскраво-смарагдові лапи сосни, які стільки часу вкривали її від спеки і дощу і відчувала, що скоро все зміниться, що скоро вона покине цей матрац і ніколи більше не побачить стару добру сосну-подругу.

Вона мріяла про свого принца на дорогій машині, якому вже тричі відкривала лише душу і серце, а не своє тіло. Двоє інших були набагато темніші і старші за Марселя, вони дивилися на Вайолку і Марселя, оскаливши коричневі зуби і розминаючи свої гігантські змієподібні члени. Сьогодні їй було боляче, як ніколи. Навіть під дією наркотику вона закричала, коли один з новеньких розірвав їй анус, заливши кров'ю брудний матрац і подобу ковдри, яким Вайолка зігрівалася ночами. Другий тримав її голову, засовуючи туди безрозмірний, смердючий член. Немов тварини, вони терзали її тіло, міняючись місцями і мукаючи від задоволення. Нарешті, вони удвох засунули їй в піхву свої причиндали і від тертя один об одного скінчили прямо в неї струменями такої сили, як ніби їй всередину поставили клізму.

Через пару днів вона прийшла в себе і повернулася на пластиковий стільчик на узбіччі. Побачивши вдалині знайому іномарку, Вайолка забула все погане, вона сяяла, серце билося в забутому богом тілі, як птах Фенікс, відродившись з попелу.

⁃ Привіт, Олка! Як ти? Я привіз тобі піцу і горілку, і ще дещо. Вона вдихнула кокаїн і відкинулася на спинку крісла, блаженна посмішка залила її обличчя сонячним світлом.

⁃ У мене до тебе прохання. Ти мене виручиш?

⁃ Все, що завгодно. Все, розумієш, все.

⁃ Дякую, ці слова для мене так багато значать. Після восьми я заїду за тобою і розповім, що робити. І так, на візьми пакет, тут речі, взуття, косметика, перука. Хочу, щоб ти виглядала на мільйон.

Як тільки Вайолка виповзла з автомобіля, Багратіонов гидливо глянув на мокру пляму на шкіряному сидінні, яке випромінювало сморід гниючого тіла. Він гидливо накрив пляму вологою серветкою і на першій же автомийці замовив повну хімчистку салону.

Глава 14

Інспектор вчетверте перечитував висновок патологоанатома. Він включив погаслий монітор і відкрив файл криміналістів, знову звірився з документом з лабораторії.

⁃ Алло, Рауль? Це Карлос. По українцю ти мені точно все написав? А хто робив розтин? Теж ти? Часом не практиканти твої?

⁃ Карліто, що тебе бентежить? Природна смерть? Люди вмирають, особливо ті, хто веде нездоровий спосіб життя.

Патологоанатом Рауль Наварро любив відпускати недоречний чорний гумор щодо своїх безмовних пацієнтів. На корпоративах і днях народження жінки його уникали, так як жарти про смерть від алкоголю печінки або прокурених легенів вже всім неабияк набридли.

Він любив підсаджуватися до красивих дівчат і розповідати, що недавно діставав нутрощі у такої ж красуні, тільки померлої від передозу. Але фахівцем він був геніальним. Рауль був єдиним, хто міг знайти мікроскопічну личинку рідкісної комахи в рані вбитого і показати поліції на карті місце, де водиться тільки цей вид комах. Він зміг знайти сліди сперми всередині вбитої дитини, що нібито потонула в морі і провести ДНК аналіз, який показав, що вбивцею був старший зведений брат. Він допоміг Карлосу Чувасу розкрити десятки вбивств, завдяки такій допитливості, якій би позаздрив сам Шерлок Холмс.

⁃ Карліто, ти хочеш мене образити? Я сьогодні не в настрої. Карміна скасувала побачення, яке я планував цілий тиждень.

⁃ Рауль, я ж тобі мільйон разів говорив, жінкам не подобаються твої дурні жарти про трупи.

⁃ Але Карміна моя лаборантка, вона ріже зі мною трупи, коли у нас збігаються зміни. У чому проблема?

⁃ Так ти подумай, може їй і так вистачає роботи на роботі? Може їй хочеться романтики на морі, вина, подарунків?

⁃ Подарунків? — Рауль нерозумно засопів у трубку.

Боячись образити вразливого і образливого патологоанатома, Карлос обережно повернув розмову в потрібне русло.

⁃ Рауль, гм, так я щодо українця.

⁃ Так, дзвони в посольство.