Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда

експедиції Г. Лангсдорфа у басейні Амазонки як художник і дослідник.(обратно) 282

Георг Генрих Лангсдорф (1774—1852) — російський дослідник, натураліст і етнограф, академік Петербурзької Академії наук. У 1812 році був призначений російським консулом у Ріо-де-Жанейро. У 1821—1828 роках очолював російську експедицію у внутрішні райони Бразилії, вивчав природу та життя корінного населення, ботаніку та зоологію.

(обратно) 283

Hércules Florence, «Expedição Langsdorff», Revista do Instituto Histórico e Georráfico Brasileiro, XXXVIII, 2.a parte (Rio de Janeiro, 1878), p. 284.

(обратно) 284

Рікарду Гумбелтон Даунт (1894—1977) — відомий бразильський юрист, експерт-криміналіст, адвокат, історик і письменник.

(обратно) 285

Ricardo Gumbleton Daunt, «Reminiscências do Distrito de Campinas », Almanaque Literário de S.Paulo para 1879 (São Paulo, 1878), p. 189.

(обратно) 286

Франсішку ді Ассіш Вієйра Буено (1816—1908) — бразильський історик і письменник.

(обратно) 287

Francisco de Assis Viera Bueno, Autobiografia (Campinas, 1899), p. 16; José Jacinto Ribeiro, Cronologia Paulista, II, 2a parte (São Paulo, 1904), p. 755 e seg.

(обратно) 288

Тордесільяська угода — міжнародний договір між Іспанією та Португалією (1494) підписаний у м. Тордесільяс (Вальядолід), який розділяв усі «нововідкриті» землі між двома країнами меридіаном, що проходить за 370 ліг на захід від Островів Зеленого Мису, розташованих біля західного узбережжя Африки. Лінія розділу була перенесена на 270 ліг на захід порівняно зі встановленою роком раніше буллою папи Олександра VI і проведена посередині між португальськими на той час Островами Зеленого Мису й островами Вест-Індії, відкритими Христофором Колумбом під час першої подорожі, на які претендувала Іспанія.

(обратно) 289

Ричард Генрі Тоуні (1880—1962) — британський економічний історик, християнський соціаліст, лейборист, прибічник фабіанства.

(обратно) 290

R. H. Tawney, Religion and the Rise of Capitalism (London, 1936), p. 72.

(обратно) 291

Франсішку Жозе ді Ласерда-і-Алмейда (1753—1798) — один з найвидатніших дослідників і мандрівників XVIII ст., доктор математики Університету Коїмбри, член Королівської Академії Лісабона, офіцер Королівського флоту, капітан фрегата, губернатор провінції Замбезія у Мозамбіку, організатор і учасник однієї з перших наукових експедицій уздовж Африканського континенту.

(обратно) 292

Карл Ґеорґ Єдуард Фридерічі (1866—1947) — прусський офіцер, військовий аташе Німеччини у Вашингтоні. Після закінчення військової служби вивчав географію та історію, здобув ступінь доктора філософії, відомий своїми дослідженнями з етнології та колоніальної історії.

(обратно) 293

Georg Friederici, Der Charakter der Entdeckung und Eroberung Amerikas durch die Europäer, II (Stuttgart, 1936), p. 220.

(обратно) 294

Жуліу ді Мешкіта Філью (1892—1989) — бразильський журналіст, власник часопису «O Estado de S. Paulo», політичний діяч, один із засновників Демократичної партії.

(обратно) 295

Енріке Мореплавець (1394—1460) — португальський інфант, син короля Жуана I, організатор багатьох морських експедицій вздовж африканського узбережжя, учасник захоплення Сеути. У португальському м. Сагріш заснував навігаційну школу, де викладали найкращі математики та картографи.

Júlio de Mesquita Filho, Ensaios Sul-Americanos (São Paulo, 1946), p. 139 e seg.

(обратно) 296

Андре Зігфрид (1875—1959) — французький географ та історик, піонер електоральної соціології, журналіст, письменник-публіцист, відомий своїми коментарями до американської, канадської та британської політики.

(обратно) 297