Комедії - Арістофан
Чи не бачив, чи не знає, де втікач — найти його
Нам для міста конче треба, гей, скажіть,
скажіть мені.
Де подівсь той мироносець, у який він бік шмигнув?
Перша половина хору
Зник з очей
той втікач!
Слід простиг. Ой, біда!
210 Вік не той,
сил нема.
В молодості вихором з кошем вугілля,
Повним вщерть,
так я біг,
Так я мчав,
що й Фаіл-
Скороход
порожнем
Не встигав,
Ледве плівсь.
Зникнути тоді вже мироносець не зумів би, звісно.
Легко та безкарно так, їй-богу, не ушився б він.
АНТИСТРОФА І
Провідця другої половини хору
А тепер, коли у мене, бач, коліна вже тремтять
220 І підкошуються ноги в Лакратіда-дідуся, —
Дременув, але догнати мусимо його, щоб він,
Втікши, з нас, ахарнян літніх, не глумився опісля.
Перша половина хору
Зевсе наш
і боги!
Лиходій
підлий цей
Тайкома
мир уклав
З ворогом! До нього пломенію гнівом.
Він мені
дасть одвіт
За поля,
Стоптані,
230 Cпалені:
гострий кіл
Вб'ю йому
в тіло я!
Помсти не уникне цей злочинець,
щоб не думав більше
Наші виноградники витоптувати, нищити.
Провідця першої половини хору
То в погоню, з пильним оком, з каменюкою в руці
З краю в край біжіть, аж поки не піймається втікач!
А тоді вже каменюки і кийки пускайте в хід!
Дікеополь
(за сценою)
Тихо! Всі благоговійте!
Провідця другої половини хору
Гей, тихіше! Чи не чули? Вже почав
молитву хтось.
Ось він, той, кого шукаєм! Гей, з дороги всі, сюди!
240 Глянь, він близько вже. Здається, хоче
жертву принести.
З дому виходить Дікеополь з жінкою, дочкою і рабами.
Дікеополь
(за сценою)
Тихо! Всі благоговійте!
Пройди вперед ще трохи, дочко, з кошиком.
Ти, Ксантію, пряміше й вище фал тримай.
Постав свій кошик, дочко. Починаємо.
Дочка
А ти подай, матусю, черпака сюди.
Підливою поллю ще пирога твого.
Дікеополь
Вже все на місці. Не гордуй приносом тим,
Владарю Діонісе, і прийми його
Від мене й мого дому. Нам дозволь за те,
250 Щити повикидавши, на полях своїх
Це свято Діонісій славно справити.
Хай мир тридцятилітній посприяє нам.
Неси свій кошик, дочко. Та гарненько йди,
Дарма що пусто в шлунку. Заживе ж отой,
Кому дітей наплодиш, що під досвіток
Повітря в хаті, як і ти псуватимуть!
Ну, йди, гляди лиш: як в юрбі притисне хтось, —
Дівочого віночка не позбудься там.
Ти, Ксантію, за нею крокуватимеш,
260 За фал відповідаєш: опускать не смій.
Я — вже за вами з піснею фалічною,
А ти з покрівлі, жінко, поглядай на нас.
Похід іде через орхестру. Дікеополь співає.
Фалесе, Вакха спільнику,
Що з ним гуляєш ніч у ніч,
Розпуснику! Як радо я
По шостім році знову тут,
В своїм селі, молюсь тобі,
Уклавши мир для себе лиш,
Турбот позбувшися, війни
270 І Ламаха позбувшись!
Фалесе, гей, Фалесе, чи не краще то
Фракіянку, рабиню Стрімодорову
Гарненьку, в лісі підстерігши з хмизом, враз
Обнять її,
притиснути,
На землю впасти,
Фалесе мій!
То пий-гуляй же з нами, а над досвіток
Ще на похмілля мирний келих вихилиш,
А щит тим часом хай висить над вогнищем.
Хор кидається на Дікеополя.
Корифей
280 Ось він, утікач, той самий!
Кидай, кидай, кидай, кидай!
Бий цього негідника!
Бий його! Бий його!
СТРОФА II
Дікеополь
Що таке? Геракла ради, не розбийте глечика!
Перша половина хору
Поб'ємо тебе камінням, чув чи ні, мерзотнику!
Дікеополь
А за що, скажіть, шановні дідусі-ахарняни?
Перша половина хору
Ще й питать
смієш ти,
Покидьку?
Де ж твій сором?
290 Батьківщини зраднику, єдиний ти
з нас усіх
З ворогом погоджуєшся й дивишся
в очі нам?
Дікеополь
Хоч умови тої згоди звольте вислухати ви.
Перша половина хору
Нам тебе
вислухати? —
Град каміння
покладе
Край тобі!
Дікеополь
Що ви, що ви! Схаменіться, дайте слово вимовить.
Перша половина хору
Плач — не плач —
все дарма:
Слухати тебе не стану,
Ти мені —
Сіллю в оці,
300 Ти для мене —
сам Клеон.
Ремнів з нього
я наріжу
Та й оддам
вершникам.
Корифей
Довго слухати не стану я базікання твого:
Мир з лаконцями уклав ти — то й поплачуйся тепер.
Дікеополь
Ви лаконців не чіпайте, краще ось послухайте,
Люди добрі, чи уклав я справедливо мир, чи ні.
Корифей
Справедливість — і лаконці?.. Це вже ти заговоривсь:
їм же чхати на присяги, на довір'я, на богів!
Дікеополь
Натякни лиш на лаконців — ми на лайку мастаки,
310 Хоч не всіх поневірянь тих ми зазнали через них.
Корифей
Як не всіх? Агей, брехуне, ти ще смієш в очі нам
Отакі слова казати? Ні, пощади й не проси!
Дікеополь
А таки не всіх, кажу я, й доведу вам, що й вони,
Ті лаконці, натерпілись, мали кривду, й не одну.
Корифей
Що таке? Від слів тих, вірте, прямо дрож мене бере.
Як ти смієш перед нами ворогів оправдувать!
Дікеополь
Що ж, коли кажу неправду й видаюсь вам брехуном, —
Говоритиму, схиливши на колоду голову.
Корифей
Гей, для чого ж те каміння, земляки, в руках у нас?
320 Розмалюймо на червоно, друзі, бовдура цього!
Дікеополь
Гнів, яким ви спалахнули, геть вам розум закоптив.
О ахарняни, невже ж то слухать ви не будете
Слів моїх?
Корифей
Авжеж не будем.
Дікеополь
Значить, тут
і смерть мені!
Корифей
Щоб я слухав? Ні! Нізащо!
Дікеополь
Схаменіться,
дідусі!
Корифей
Знай, загинеш тут на місці.
Дікеополь
Зараз ви
на інший лад
Заспіваєте, як друзів наймиліших вам уб'ю.
Як заложників їх маю — от і підуть всі
під ніж.
Корифей
Що це значить? Може, й справді тут якась біда грозить
Нам, ахарнянам, а може… може, там дитя чиє
330 Він притяг до свого дому? Щось він дуже смілим став.
Дікеополь виносить із дому кошик з вугіллям і піднімає над ним ніж.
Дікеополь
Що ж, як хочете, жбурляйте, та того я вб'ю-таки.
Хто з вас дбає про вугілля, зараз я побачу це.
Корифей
Горе! Кошик цей — земляк мій, з
