Комедії - Арістофан

З списом у хижій правиці

для кари помстивої птах той…

1290 Гойя-гойда! Гойя-гей!

Бою зі псами він лютими жде,

що в повітрі літають…

Гойя-гойда! Гойя-гей!

Всі над Аяксом схилились…

Гойя-гойда! Гойя-гей!

Діоніс

І що воно за гойя-гей! І де набрав

Пісень ти марафонського канатника?

Есхіл

Прекрасне переносив я з прекрасного,

Щоб не прийшлося з Фрініхом однакові

1300 Зривати квіти на полях поезії.

А він, мов та повія, натаскав сюди

Мелетових застольних співів з Карії,

І голосінь, і танців. От побачите!

Подай хто-небудь ліру! Та навіщо тут

І ліра! Де та дівчина, що з брязкотом

У бубон б'є? О музо Евріпідова,

Під бубон твій цю пісню проспіваємо.

Входить гола танцівниця з бубоном.

ДІОНІС

О ні, ця Муза, видно, не лесбіянка!

Есхіл

(співає під акомпанемент бубона)

«Чайки, над хвилями моря вічно живого

1310 Ваше квиління лунає.

В росяних бризках виблискують

Ваші тіла і крила зволожені…»

«А в кутках павуки попід стелею

Лапками звільна звива-а-а-ають

Човника витвір співучого —

Ніжне, тонке павутиння…»

«Де подавав дельфін-співолюб

Кілеві вслід темно-синьому

Знаки провіщень і віддалі…»

1320 «Ясен цвіт виноградних лоз,

Грон насолодо цілюща,

О дитя, обійми мене ручками!»

Що за розмір, збагнув?

Діоніс

Збагнув.

Кілька ударів у бубон.

Есхіл

Ну, а цей ти збагнув?

Діоніс

Збагнув.

Есхіл

Так писавши, дерзаєш ти

Ще й мої зневажать пісні?

Мов Кірени дванадцять поз,

Різноладні пісні твої.

Такі хоричні в тебе співи. Хочу я

1330 Ще розібрати і твої монодії.

(Співає під музику).

«Ой ти, чорно-осяйна ніч!

Який з невідомої тьми шлеш мені сон злоповісний,

Гостя з глибин Аїда?

Душа бездушна у нього, сина темної ночі,

Це жахливе, страшне видіння

В мертвенно-чорній одежі,

З зором кривавим, кривавим, з-між пазурів

величезних!

Діви-служниці, світіть же світильники,

Глеками з хвилі черпайте річкової

й ту воду нагрійте,

1340 Хай би я сон цей омила пророчий.

Ай-яй, владна богине!

Ось воно! Гей, сусіди, що за напасть, погляньте!

Ухопила півня в мене з двору Гліка та й побігла.

Німфи, уродженки гір!

Ах, Маніє, держи її!

А я, бідолашна, поринула саме

в своє рукоділля,

Сиджу з веретеном,

Звива-а-а-аючи нитку,

В клубок мотаю,

1350 Щоб вдосвіта в місті на ринку продати…

У блакить він полинув, полинув,

Плавно легкими змахнувши крильми,

Смуток та й смуток мені залишив він,

Сльози та й сльози струмками з очей

Я, бідолашна, лила та й лила…

Гей, крітяни, діти Іди,

Із луками йдіть на підмогу,

Оселю злодійки ви щільним

оточуйте колом!

І ти, Артемідо, мисливице славна,

1360 Зграєю псиць обшукай звідусіль

той будинок!

А ти, о Зевсова дочко, подвійні

Піднявши свої смолоскипи, осяй, Гекато, весь дім, —

Я ввійду і Гліку на гарячім впіймаю».

Діоніс

Та годі вже співати.

Есхіл

Надокучило.

На терезах його я хочу зважити.

Лише на них мистецтво можна вивірить

І ваших речень справжню дослідить вагу.

Діоніс

Підходьте ж! Доведеться і поезію

Нам важити, як важать сир перекупки!

На орхестру вносять величезну вагу.

АНТОДА III

Друга половина хору

1370 Cпритним людям — все до рук!

От і знову диво в нас,

Несподіванка чудна!

Хто б це інший міг придумать!

Ні, клянусь, коли б зустрічний

Став таке розповідати,

Не повірив би, я б думав —

Це він так, жартує!

Діоніс

Обидва станьте край ваги!

Есхіл і Евріпід

(стають біля ваги)

Ну, стали вже.

Діоніс

За шальки взявшись, кожен хай читає вірш,

1380 Tа не пускайте, поки не скажу «ку-ку!».

Есхіл і Евріпід

Взялись.

Діоніс

Тепер читайте вірш над шальками.

Евріпід

«Якби не мчав на крилах корабель Арго…»!

Есхіл

«Сперхею-річко й луки, де волів пасуть…»

Діоніс

Ку-ку!

Есхіл і Евріпід

Пустили.

Діоніс

Набагато більше вниз

Есхілова йде шалька.

Евріпід

І чому ж це так?

Діоніс

Поклав руку на шальку він, мов крамар той,

Що для ваги водою шерсть підмочує,

А ти поклав нам надто легкокрилий вірш.

Евріпід

Хай інший проти мене вірш поставить він.

Діоніс

1390 Беріться знов за терези.

Есхіл і Евріпід

Взялись!

Діоніс

Кажи.

Евріпід

«Нема в Піфо, крім слова, інших святощів…»

Есхіл

«З богів лиш Смерть єдина не бере дарів…»

Діоніс

Пускай, пускай!

(До Евріпіда).

І знову переважив він!

Поклав він Смерть на шальку —

це ж найтяжче зло.

Евріпід

А я переконання — щонайкраще з слів.

Діоніс

В переконанні — ні ваги, ні розуму.

Шукай-но ще міцного вірша, важчого,

Щоб шалька ця на твій бік нахилилася!

Евріпід

Та де ж цей вірш у мене? Де?

Діоніс

Скажу тобі:

1400 «Ахілл дві кості кинув і чотири ще…»

Ну, говоріть, бо важимо востаннє вас.

Евріпід

«Він в руку взяв залізом куту палицю…»

Есхіл

«На повозі там повіз і на трупі труп…»

Діоніс

І знов тебе перехитрив він.

Евріпід

Як же так?

Діоніс

Два повози він положив і трупи два,

Що навіть сто єгиптян не піднімуть їх.

Есхіл

Тут вже не в віршах справа. На вагу нехай

Кефісофонта, жінку і дітей кладе,

Хай сяде сам і візьме всі книжки свої, —

1410 його двома словами переважу я.

Входить Плутон.

Діоніс

Обом я друг, тож я їх не судитиму

І ворогом не буду з них ні одному.

Цього — вважаю мудрим, а того — люблю.

Плутон

Так і того, за чим прийшов, не здійсниш ти?

Діоніс

Якщо ж я вирок висловлю?

Плутон

Тоді бери,

Кого обрав, щоб твій прихід немарним був.

Діоніс

Будь щастен, друже! Ви ж мене послухайте.

Прийшов я по поета.

Евріпід

А навіщо він?

Діоніс

Щоб, місто врятувавши, нам свята справлять.

1420 —Того із вас, хто місту кориснішу дасть

Пораду, я з собою звідси виведу,

Скажіть, по-перше, про Алківіада ви

Якої думки? Місто аж заслабло ним.

Евріпід

Що ж місто думає про нього?

Діоніс

Як-то що?

Бажає, і ненавидить, і прагне знов.

А ви ж якої думки, розкажіть мені.

Евріпід

Тих не терплю я громадян, хто гається

Допомагать вітчизні й швидко шкодить їй,

Собі — встигає, а для міста — ніколи.

Діоніс

1430 Чудово,