Казка для дітей в лицях, у 4 одмінах, звіршував М. Л. Кропивницький. Полтава, 1911. Стор. 34. Ц. 20 к.
Казка про Івасика-Телесика належить до найкращих, найпоетичніших наших казок і по справедливості вважається за одну з найбільш улюблених дітьми. Небіжчикові Кропивницькому спало на думку надати їй драматичну форму і пристосувати її до дитячих вистав — ідея з огляду на бідність нашої дитячої літератури дуже слушна і щаслива.
Але виконання, на жаль, не відповідає добрим намірам автора. Кропивницький «переробив» казку так, що вона втеряла якось усю свою красу, стала прозаїчною і грубою. Монологи і діалоги — недотепні, незграбні, а горілка, що була так нерозривно зв’язана в нас з драматичною формою, з’являється на сцені вже в першій одміні. Вирядивши Івася «ловити рибку», Охрім звертається до жінки з такими «золотими» словами:
Тепер не вадило б, Ганнусю, Смикнуть чарчину по трудах, —
і далі сипле такими афоризмами:
Чарка — живуща водиця, Цураться її не годиться, Вона звеселяє душу, Так-то, серденько Ганнусю, Хто без діла звик сидіти Тому не треба її пити, А що трудящій людині Не слід цуратись чарчини. Бо чарчина — чарівниця, Як бува вночі присниться, То шпигне тебе, мов колька, Так би й біг до монопольки!.. (С. 5—6).
Так, шкода, замкнена вночі і це, на мою думку, непорядок!..
Не знаємо, як кому, а нам здається, що «непорядок» в п’єсі-казці, та ще призначеній для дітей, так говорити про горілку і сипати такими перлинами горілчаної мудрості.
В другій одміні — дія в відьминій хаті. Відьма приносить в мішку Івася і грима на дочку свою Оленку.
Оленко, чуєш, відчини!.. Чи чуєш, суко ти, чи ні? (С. 14).
В кінці сцени в хату відьмину ввалюються упирі і відьмаки. Господиня частує гостей горілкою. Всі п’ють і співають:
Отак треба усім пить, Щоб краплини не пролить! Тепер, кумо, давай страву, Погуляємо на славу! (С. 21).
В третій одміні Івась і Оленка тікають з відьминої хати. Відьма, дізнавшись про втечу, лютує
