Українське письменство - Микола Зеров
Написав Б. Грінченко. Вид. М. Грінченко. У Києві, 1912. Ціна 5 коп.
«Оповідання» виходить вже третім виданням, і це одно свідчить про вартість його, як популярного твору. З самого початку ви бачите, що належить воно досвідченому популяризаторові — в цьому впевняє вас тон, яким ведеться оповідання, конструкція речення і найбільш всього те, що можна назвати психологією викладу. Грінченкові довелось багацько жити на селі, і він добре придивився до побуту, прислухався до розмови селянина, пізнав психологію його думання. І тому він так зрозуміло, так просто розказує про речі, здавалося б, такі чужі селянинові, як грецька міфологія або леґенда про Енея.
В оповіданні, що лежить перед нами, Грінченко спиняється, головним чином, на біографії Котляревського. Котляревський — кум Котляревський — чоловік, шанований усією Полтавою, заслоняє Котляревського-письменника. Трохи докладніш розповідає про «Енеїду», її сюжет і значення, і тільки поміж іншим виясняє роль Котляревського в історії нашої культури і письменства. Все це зроблено рукою талановитого популяризатора.
«Оповідання» входить в серію книжок, присвячених пам’яті Насті Грінченко.
1912
С. Подолянин. Українець за кордоном і мандрівка в минуле{8}Вид. «Дзвін». Народна бібліотека. № 4. Стор. 23. Ц. 6 коп.
Це дуже цікава книжка, sui generis дослід про долю нашого національного наймення за кордоном. «Я часто, — пише автор, — бував цікавий знати, чому на мапах Європи і Росії, виданих за кордоном, уперто стоїть назва Ukraine, звідки це наше ім’я відомо на Заході, коли не скрізь на Україні й Московії його знають, коли тут, на місці, так часто обходяться хохлами та малоросами». Ні новітнім українським відродженням, ні українським розділом в географії Реклю — на думку автора — цього явища не з’ясувати. Тут треба звернутись до нашого минулого, до історії. І він звертається; розшукує в Британськім музеї часопис XVII віку, часів Хмельницького, і пильно стежить, як, одна по одній, досягають Англії чутки про націю козаків, їхнє постання і їхню сторону — Ukraine (Юкрейн). Враження козацької війни було вельми сильне і викликало живе зацікавлення українським народом, козаками і їх «генералом» Б. Хмельницьким. На шпальтах газет все частіше згадується ім’я України, подаються відомості про її сполучення з Москвою, Переяславську Раду, Виговського, Дорошенка. Виходить, що давня Англія XVII віку більше знала про нас, ніж Англія двадцятого, і в англійських часописах 1700 р. недурно писалось, що «козаки більш відомі в Європі, ніж яка інша нація Росії».
Цікаво й те, що, пишучи про нас, про наші справи, англійські часописи систематично, послідовно пишуть: козак, Україна. Ці слова мають за собою певну традіцію, що йде з часів Богдана, — і пізні книжні означення, Malo-Rossians, Little-Russia, не можуть витіснити їх з свідомості англійця. Правда, помалу ім’я України забувається; Україна стає для європейця — давньою стороною козацькою, стороною Богдана й Мазепи, про котру «колись писали Байрон і В. Гюґо». Нові назви, Рутенія, рутенці — (Rutgenia, Rutgenians) стоять в свідомості англійців цілком окремо од України і козаків, і героїчна боротьба рутенців за національні права для них не являється продовженням козацької історії.
Такі висновки і спостереження автора. Вони дуже інтересні, і ми мусимо дякувати видавництву, що воно не дало цій статті (перш друкованій в «Раді») загубитись серед щоденного газетного матеріалу і випустило її окремою брошуркою.
Одно тільки справляє трохи чудне враження: книжечка входить в серію для народу («Народна бібліотека»), а між тим виклад, латинська транскрипція чужомовних слів, відсутність при них перекладу показують, що видавці, видимо, рахували на інтеліґентний круг читачів.
1912
Про лихі пошесті та як боротися з ними{9}Видавництво «Дзвін». Народна бібліотека. № 2. Стор. 39. Ц. 10 к.
Спершу — елементарні відомості з бактеріології, потім оповідання про окремі хвороби (дифтерит, чума, холера, гарячка, сухоти): такий
