Українське письменство - Микола Зеров

план книжки. Оповідання про хвороби коротенькі і дають тільки найнеобхідніші знання. Книжка має вигляд справочної, написана трохи сухо, діловито, коротко. Проте мова добра, виклад приступний. До свого питання автор (чи автори) підходять з погляду «робочого чоловіка». «Людині, що живе з власної праці і власними руками заробляє шматок хліба, дорога кожна хвилина. Через те робочому чоловікові особливо невигідно слабувати, — а між усіма хворобами найбільше часу марнується через заразні хвороби або пошесті. Тим-то й треба знати, що таке зараза…»

До розділу про сухоти додано кілька слів про день «білої квітки». Остання стаття говорить про шкоду од горілки.

1912

Библиотека И. Горбунова-Посадова
№№ 249, 258 и 259{10}
Коллапс Ф. Как самому устроить маленький аэроплан? Стр. 72. Ц. 45 к. По Берленту. Р. и С. Николаевы. Как привлечь птиц в наши сады и леса. Стр. 29. Ц. 20 к. Савиньи. Научные развлечения. С франц. Переработал Алькор. Вып. 1. Математические развлечения. Стр. 52. Ц. 30 к.

Всі ці три книжечки — переклади або переробки з чужоземних мов. Складені дуже дотепно, прекрасно ілюстровані, вони добре підходять до інтересів дітей середнього та старшого віку і вираховані головним чином на їх самодіяльність, на їх велику охоту до всякого роду майстрування. Так, перша з них, наприклад, подавши кілька (дуже коротких і елементарних, певна річ), теоретичних відомостей з аеронавтики, зараз же переходить до практичних вказівок, «як самому зладити маленький моноплан чи біплан», системи Блеріо, братів Райт, Фармана тощо. До всього цього додано силу малюнків і планів. Виклад простий і для дітей приступний.

Для нас ці видання мають певний інтерес, головно з огляду на те, що останніми часами помітно зростає попит на українську дитячу книжку, і наші видавництва (особливо я маю на увазі чепурні видання «Лану») починають випускати цілі серії книжок для дітей; переважно це казочки, оповідання, п’єси, словом — красне письменство; в крайнім разі, це популярна книжка з обсягу географії або природознавства, як-от оповідання Ю. Сірого або Гайчука. Було б дуже бажано, коли б наші видавництва могли звернути увагу і на потребу таких технічно-популярних, мовити б, видань, як оці, зазначені нами, горбуновської бібліотеки.

1912

Микола Аркас. Історія України-Русі{11}
Видання друге. Краків, 1912. Стор. XVI+424.

Факт, що Аркасова «Історія України» виходить вже повторним виданням, може служити найкращим покажчиком того успіху, який може мати в нас талановито написана популяризація. Як дізнаємося з передмови д. Лепкого, перше видання книжки, зроблене в кількості 7000 примірників, розійшлося на протязі кількох місяців; громадянство щиро й прихильно зустріло його. Це вже з кінцем 1908 року «зневолило» автора подбати про таке, ще краще видання. Як відомо, редктування знов доручено було В. М. Доманицькому, що доживав тоді останні роки життя в санаторії д-ра Длуського в Закопанім. Але тут відразу ж для «першої популярної історії вкраїнського народу» почався довгий ряд митарств, «почалася трагедія, якої мало яка з книжок зазнала». Під час перших заходів коло такого видання несподівано помер автор історії Мик. Мих. Аркас (13 вересня 1909 р.), а через рік після того не стало і її редактора. Мало цього: єдиний виправлений і приготований до друку «редакторський» екземпляр і вислана друкарнею коректа десь по смерті редактора загубились, так що від довгої і пильної його роботи не зосталось сливе що ніякого сліду. Кінчали видання вже нові люди, з Богданом Лепким на чолі, і їм повинні ми дякувати, що книжка таки вийшла, хоч, може, й далека від того вигляду, в якім хотіли її бачити автор і перший редактор.

Нам здається, весь секрет надзвичайного успіху першого видання книжки Аркаса лежить в напрочуд чистій і простій її мові, легкості і живості викладу і тому високому патріотичному настрої, що б’є з кожної її сторінки. З наукової сторони спеціальна критика вже тоді вказала на цілу низку помилок і недоглядів. Так, зазначались деякі фактичні неточності, неточності в картах, відсутність короткого навіть огляду географії і топографії (орографії) краю і, нарешті, невдатний вибір ілюстрацій; говорилось, що малюнки дають