Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт
/1/ З тих пір, перебуваючи в цих місцях, одна частина еллінів жила ринком, інша ж робила набіги в Пафлагонію. А пафлагонці, своєю чергою, дуже часто нападали на тих солдатів, які бродили далеко від табору, і намагалися шкодити тим, хто проживав поза табором. /2/ Тому стосунки між еллінами й пафлагонцями стали вкрай ворожими. А Корила, на той час правитель у пафлагонців, відрядив до еллінів послів із кіньми і розкішним вбранням, і ті заявили, що Корила ладен не кривдити еллінів, аби лишень і елліни не шкодили пафлагонцям. /3/ Стратеги відповіли, що з приводу цього вони порадяться з військом, а тим часом прийняли послів як своїх гостей, запросивши й інших осіб, на їхню думку, найдостойніших.
/4/ Принісши у жертву захоплених у ворога волів та іншу худобу, вони влаштували бучний бенкет, розлігшись на похідних клінах[232] і пили з рогових чаш, які були у вжитку в тій країні. /5/ Після узливання і співання пеану першими виступили фракійці і стали танцювати із зброєю в руках під звуки флейт, причому вони високо і легко підстрибували і махали при цьому кинджалами. Насамкінець один із них ударив іншого і всім видалося, начебто той убитий: насправді він упав вдавано і то з неабияким хистом. Пафлагонці зчинили галас. /6/ Переможець, знявши обладунки з переможеного, пішов, наспівуючи «сіталку»[233], інші ж фракійці винесли поваленого наче мертвого; насправді ж він аніскільки не постраждав. /7/ Після цього виступили еніани й магнето[234] і завели танок — так звану карпею[235]. /8/ Цей танець полягає в тому, що один із танцівників кладе біля себе зброю і потім починає сіяти й орати, часто озираючись, ніби чогось боїться. А тим часом підкрадається розбійник. Помітивши його, орач хапається за зброю, іде йому назустріч і б'ється з ним за впряжених волів. Вони виконували це в такт під звуки флейти. Насамкінець розбійник зв’язав орача й повів його разом з волами; іноді ж орач зв’язує розбійника, і в такому разі він впрягає останнього разом з волами і поганяє ним, зв’язавши йому руки на спині. /9/ Потім виступив мідієць з плетеним щитом в кожній руці і пустився у танок, то зображуючи битву з двома супротивниками, то орудуючи обома щитами супроти одного ворога; він кружляв і стрибав із щитами в руках, хизуючись майстерністю. /10/ Під кінець він виконав перський танець, вдаряючи щитами один об одного, навприсядки і випростуючись[236], і все це він виконав у такт під звуки флейти. /11/ Після нього виступили мантінейці й інші аркадці в розкішних обладунках. Вони рухалися в такт військового маршу під звуки флейти, співали пеан і танцювали, як це робиться під час священної ходи[237]. Глядачі пафлагонці дивувалися з того, що всі ці танці виконуються зі зброєю в руках. /12/ Тоді один мідієць, завваживши їхній подив, вмовив одного аркадця вивести вичепурену танцівницю, давши їй легкий щит. Вона чудово виконала танець «пірріхій»[238]. /13/ Тут пролунали бурхливі оплески, і пафлагонці запитали, чи, бува, в еллінів не беруть участі в боях і жінки. Елліни відповіли, що ці ж самі жінки і змусили царя до втечі з табору. Так закінчилася ця ніч.
/14/ Наступного дня стратеги привели послів до війська, і солдати постановили не коїти нічого лихого один одному. Відтак посли пішли. Елліни ж, маючи достатньо кораблів, сіли у них і пливли цілодобово з попутним вітром, тримаючись Пафлагонії ліворуч. /15/ Наступного дня вони прибули в Сінопу і кинули якір в Арміні Сінопській. Сінопці живуть у країні пафлагонців, а самі вони мілетські колоністи. Вони надіслали еллінам подарунки на знак гостинності: 3000 медімнів ячменю і 1500 керамій вина[239].
/16/ Сюди ж прибув нарешті й Хірісоф з трієрами. Солдати сподівалися, що він привезе їм що-небудь із собою, але він нічого не привіз, а лише оголосив, що наварх Анаксібій та інші хвалять їх і Анаксібій обіцяє їм платню, коли вони покинуть Понт. /17/ В Арміні солдати пробули п'ять днів.
Оскільки вони знали, що до Еллади вже й рукою подати, то їм якнайдужче хотілося повернутися додому і то не впорожні. /18/ І тому вони поміркували, що надійніше вибрати одного командувача, вважаючи, що один командувач зуміє краще керувати військом у боях чи то удень, чи то вночі, аніж коли буде багатовладдя; за таких умов певніше і зберегти таємницю, якщо в цьому постане потреба; а коли потрібно буде діяти швидко, то командувач не зволікатиме через наради з іншими командирами і виконуватиметься наказ однієї особи. А в попередні часи завжди рішення приймалися більшістю голосів.
/19/ Розміркувавши так, вони звернулися до Ксенофонта. Лохаги прийшли до нього, виклали думку війська, і кожен із них висловив йому свою підтримку й просив взяти на себе владу. /20/
