Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

Веди описують 7 рівнів вищих і нижчих планет. Народження під певним сузір’ям обумовлене кармою (добрими й недобрими вчинками) минулого життя і промовляє про те, що переважає в свідомості людини. Демонічні сузір’я дають пихатість, зверхність, марнослав’я, прагнення до матеріальних і чуттєвих утіх, гіпертрофоване себелюбство й богоборчеську свідомість. Вплив божественного сузір’я допомагає підкорити почуття, розум й інтелект вищому духовному началу своєї особистості й спрямувати їх на духовне самовдосконалення. Народження під сузір’ям мануш’я промовляє про змішаний вплив демонічного й божественного начал у свідомості людини. Народжений під демонічним сузір’ям відробляє свою негативну карму, стикається з неабиякими перепонами в житті й тим самим має нагоду замислитися над причиною своїх страждань, прийти до самоусвідомлення.

І навпаки, людина, яка пожинає плоди доброї карми і провадить щасливе, безтурботне життя, може стати духовно інертною і забути про вищі пріоритети. Але свобода волі звичайної людини обмежена, її життя обумовлює карма попередніх народжень. Ведійські астрологи вважали положення Місяця в накшатрах-сузір’ях основним покажчиком карми людини. Сузір’я Рохіні, пов’язане з Місяцем, вказує на того, хто служить суспільству.

За ведами, сузір’я Рохіні, «Руда корова» — донька мудреця Каш’япи (пор. молдавські й румунські прізвища Кассапа, Касапа, Касап тощо) й священної Сурабги — корови достатку, праматері корів і доньки Дакші. Дружиною Каш’япи була й Дану — «Ріка», «Потік», річкова богиня, тотожна українській Дані. Дану — родоначальниця данавів, інакше — асурів, старших братів богів-девів, і мати найголовнішого з асурів, Врітри — злий цар Ворот або Воротар українського фольклору. А данави — інша назва ядавів, племені Крішни й Баладеви, тотожного літописним ятвягам, які й собі мають назву дайнови.

Асури — старші брати богів, а Баладева — старший брат Крішни. Крішна тяжіє до девів, виступає на боці пандавів, а Баладева — до асурів і виступає, як і данави-ядави, на боці кауравів-коровичів, пов’язаних із земним світом. Обом божествам властива синьо-жовта символіка: Крішна синюватошкірий і має жовте вбрання, Балавіра — золотавошкірий і має синє вбрання. В єдності протилежностей вони мовби уособлюють цілокупність усесвіту.

Показово й те, що дружиною Баладеви була Реваті, а Реваті — і <155> двадцять сьоме місячне сузір’я, і теж дружина Чандри. Ім’я Реваті означає «Багата». Це сузір’я лагідне за природою, ним керує Пушан (від санскр. push — «розквітати», «буяти», споріднене з укр. «пишний») — ведійське божество добробуту, покровитель худоби й подорожніх. Пушан беззубий (зуби йому, мовить міф, вибив луком Рудра), а їжа його — каша.

Царівна Реваті, дружина Баладеви, походила з Сураштри в Західній Індії, де жили ядави-данави. Брата Реваті звали Реват (пор. укр. прізвища Ревут, Реут, Ревуцький), а діда Рева. У козаків часте прізвище Рева й похідні від нього — тільки в Канівському полку «Реєстр» засвідчує 7 прізвищ Рева, Ревут, Ревутенко й Ревченя, а всього в 13 полках 40 прізвищ на Рев. Відсутні вони тільки в Ніжинському, Чигиринському й Черкаському полках. Найбільше прізвищ Рева припадає на полтавсько-миргородський ареал, що дає певні підстави трактувати цей ареал як базовий для прізвища Рева. З інших прізвищ на Рев у «Реєстрі» засвідчені Ревко, Ревба, Ревака, Ревика, Ревеня, Ревниш, Ревсака, Ревбенко, Ревченко й Реваченко.

Водночас на Полтавщині маємо річки Ревна й Ревущина (Лохвицький і Кобеляцький райони). Цікавою видається фонетична подібність індійської назви Рохіта/ Лохіта (споріднена з Рохіні) й української — Лохвиця. Санскр. rohita/lohita — «червоний», «рудий» (звідки й хінді lahu — «кров»; пор. слов’янське руда — «кров»). Тож назва Лохвиця, виходячи з санскриту, мала б означати «Руда», «Рудавиця» (санскр. суфікс vati у назвах тотожний укр. виця), скажімо, за кольором води. А лише на Полтавщині маємо 10 річок Руда, Рудка, Рудька, Руда-Лозова, Крива Рудка тощо (СГУ, 476–479). Причому деякі з них, як і річка Лохвиця, є притоками Сули.

Санскр. chandra — «світлий», «ясний», «блискучий», «приємний»; «місяць»; «Місяць-божество» (СРС, 206).

У давній і сучасній Індії ім’я Чандра мають чоловіки й жінки. Входить чандра компонентом у двоосновні імена, особливо на означення богів і міфологічних персонажів. Шіва, зокрема, має епітети Чандрачуда — «Місяцедіадемний», Чандрамукута — «Місяцекоронний», Чандрамалін, Чандрамаулі — «Прикрашений Місяцем», Чандрашекхара, Чандрапіда — «Місяцекоронний», Чандрадгара — «Місяцедержець» тощо — Шіва зображається з півмісяцем на чолі.

Син Шіви, бог війни Карттікея, інакше Сканда, має епітет Чандранана — «Місяцеликий». Чандрахан, «Чандрогон» — епітет злого демона Раху, який, за міфа<156>ми, час від часу проковтує сонце або місяць, від чого стаються сонячні й місячні затемнення. Епітет Чандракумара, «Син Місяця» має планета Сатурн, а планета Меркурій має таких епітетів шість: Чандрапутра — «Син Місяця», Чандранандан — «Нащадок Місяця», Чандраджа, Чандраджат — «Народжений Місяцем», Чандрарас, Чандратапаг.

Чандраканта, «Дружина Місяця» — епітет богині Ночі, Чандрахас, «Посмішка Місяця» — шабля злого демона Равана, що викрав Сіту, дружину царевича Рами. На означення самого Місяця є імена Чандра, Чандрама, Чандрамая, Чандрамас, Чандрін тощо.

Чандра входить у низку важливих термінів: чандраканта, чандранаван, чандрамані — «місячний камінь», який, за повір’ями, розтає під місячними променями; чандрапаїн, досл. «місяцепивець» — птах чакора, улюблений образ індійської поезії, який нібито живиться місячним промінням; чандрабгуті — срібло; чандрабгаса — меч, шабля; чандравара — понеділок, досл. «День Чандри» (англ. Monday — теж «День Місяця»); Чандравамша — Місячна династія; на відміну від Сонячної династії, друга за давністю індійська царська династія, родоначальник якої легендарний цар Пуруравас; чандракара — намисто, окремі елементи його мають форму місяця й півмісяця; чандріка — «очко» на хвості павича і водночас прикраса для голови у формі півмісяця.

Імена з компонентом чандра позначені високим соціальним статусом — вони входять в імена богів, царів, мудреців, воїнів, назви. Скажімо, в «Океані сказань» Сомадеви (ХІ ст.), де багато різноманітних персонажів, царі носять імена Чандрасвамін, Чандрашекхара, Чандракету, Чандрасена, Чандрадітья, Чандрапіда, а цариці й царівни — Чандраваті, Чандралєкха, Чандрарекха, Чандрапрабга, Чандрашрі, Чандраматі тощо. До речі, інше ім’я Місяця-Чандри — Сома, а саме ім’я Сомадева означає «Місяць-бог».

Слово чандра — «місяць» приєднується також до імен богів і епічних героїв, що підсилює їхню святість і підкреслює любов