Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва) - Платон

Парадоксальним, однак, є те, що в цьому новому розподілі ролей Сократа повчає жінка. Античне суспільство з його усталеними уявленнями про місце жінки в соціумі мало пережити це як певний шок. Деякі дослідники вбачають тут ознаки ґендерної боротьби, що точилася в Атенах, а самому Платонові приписують роль першого в античній історії фемініста[34]. Однак, оскільки текст Бенкету не може бути джерелом для підтвердження чи спростування цієї гіпотези (до того ж її підтвердження чи спростування суттєво не впливає на розуміння тексту Платона), залишмо її на розгляд фахівців, які займаються історією ґендерних проблем.

Натомість плідною для інтерпретації Бенкету є інша гіпотеза, яка вказує на безпосередній зв'язок між особою Діотими, віщунки з Мантінеї, та містичним досвідом Ероса, що ним було натхнення Сократа в дорозі на бенкет до Агатона [175a7-b2] (див. прим. 18). Щоб розповісти про те, що відкрилося йому в момент споглядання вищої дійсності, Сократові була потрібна віщунка, яка б представила його досвід як одкровення, одержане від бога. Цей містичний елемент найбільше випадало репрезентувати якраз жінці, бо саме жінки здійснювали в грецьких культах ініціації в містерії: як і еротична ліствиця Платона, вони закінчувалися видінням і спогляданням ідеальної дійсності[35].

С. 210а6-212а9 Еротична ліствиця Діотими

Діотима описує ступеневий Ерос — від його нижчих форм до вищих. Найвищий Ерос — той, чиїм об'єктом є сама божественна Краса. Філософська інтерпретація такого еротичного сходження неминуче вимагає відповіді на два запитання: яка природа того Прекрасного, котре є найвищим і кінцевим (τέλειος) об'єктом любові? І що означає для людини любити це Прекрасне?

Прискіпливий філологічний аналіз дає змогу зробити важливий висновок: хоч би про який ступінь чи форму Ероса говорила Діотима — вона постійно звертається до сфери Логосу і Краси. На кожному ступені еротичної ліствиці результатом є родження слова — поетичного, діалогічного, слова-поняття, слова-знання. Ідея Прекрасного вічна і незмінна; вона, хоч і частково, але послідовно, крок за кроком, розкривається у слові. Слово, яке народжується в еротичних бесідах, — єдина духовна дійсність, здатна преобразити людське життя. У цьому вразливому світі, хоче сказати Платон, залишається єдина розкіш — розкіш людських стосунків. Вони набувають найжагучішого, найеротичнішого сенсу. У спілкуванні закоханих душ дух найкраще відчуває свої можливості і свої межі.

212с7-215а4 Інтерлюдія п'ята: поява Алківіада

Після філософських глибин Сократової промови несподівана з'ява Алківіада стає для присутніх справжнім потрясінням. Він вривається, як вихор, ламає всі домовленості — сам непристойно п'яний, приходить у супроводі авлетистки і вмить забирає перший голос у тому, як далі провадити бенкет. Як забава, то забава! Як пити, то пити! З підхмарних небес, куди запровадив товариство Сократ, Алківіад повертає учасників бенкету на землю.

215а5-222b7 Енкомій сьомий: Алківіад вшановує Сократа

Промова Алківіада викликає доречне запитання: чому бесіда, від початку задумана як змагання у прославі Ероса, закінчується непередбаченим енкомієм Сократові? Мабуть, для цього існує якась драматична мотивація, яку ми маємо відчитати. Алківіад у буквальному сенсі повертає учасників бенкету з підхмарних висот на землю, виявляючи в образі Сократа живе втілення Ероса. Алківіад представляє Сократа як досконалого філософа й досконале втілення любові, як досконалого чоловіка, що ходить по світу, шукає прекрасні душі і своїм гарним словом викликає в цих душах незнані досі устремління. Ідеальний закоханий, який зійшов на саму вершину еротичної ліствиці, не покидає світу — він преображує його любов'ю до Краси, Мудрості та Блага.

222c1-223d11 Епілог

Передостаннє слово у грецькому тексті — οἴκοι («додому») [223d11]. Сократ іде додому тільки на короткий спочинок, довго там не затримується: як і Ерос; він завжди бездомний (ἄοικος) [203d2], вільний від полону речей, що зводили б його на манівці зі шляху ненастанного й неспокійного пошуку Краси, Істини та Блага. Подібно до Ероса він — філософ-любомудр, а отже, вічний подорожній на шляху до втраченого раю.

Уляна Головач

Вибрана бібліографія

Alkibiades // Die Neue Pauly-Enzyklopädie der Antike, т. 1. Stuttgart 2001, c. 500–502.

Aristogeiton // Die Neue Pauly-Enzyklopädie der Antike, т. 1. Stuttgart 2001, c. 1109–1110.

Bacon Η. H. Socrates Crowned // The Virginia Quarterly Review 35 (1959) 415–430.

Brentlinger J. The Cycle of Becoming in the Symposium // The Symposium of Plato / перекл. S. Q. Groden. Amherst 1970, c. 5-24.

Bumyeat M. F. Socratic Midwifery, Platonic Inspiration // Essays on the Philosophy of Socrates / упоряд. Η. H. Benson. Oxford 1992, c. 53–65.

Bury R. G. The Symposium of Plato. Cambridge 1932.

Cobb W. S. Commentary on the Symposium // The Symposium and the Phaedrus: Plato's Erotic Dialogues / перекл., вступ і коментар W. S. Cobb. New York 1993, c. 61–84.

Dover K. J. Aristophanes' Speech in Plato's Symposium // Journal of Hellenic Studies 86 (1966) 41–50.

Dover K. J. Commentary // Plato. Symposium / перекл., передмова і коментар К. J. Dover. Cambridge 1980, с. 77–177.

Dover К. J. The date of Plato's Symposium // Phronesis 10 (1965) 2-20.

Dover K. J. Eros and Nomos (Plato, Symposium 182a-185c) // Bulletin of the Institute of Classical Studies 2 (1964) 31–42.

Dover K. J. Greek Homosexuality. London 1978.

Dover K. J. Greek Popular Morality