Комедії - Арістофан

АНТЕПІРРЕМА

Провідця другої половини хору

Гірша річ, коли з тобою проклятущий таксіарх.

На шоломі — три султани, а на плечах —

плащ-огонь.

«Плащ мій, — хвалиться хвалько той, — в Сардах

мочено в багрець»,

А коли запахне боєм, плащ огнистий зі страху

Він забарвлює на жовте, і червоно-жовтий весь

Утікає. Глянеш збоку — чи то півень, чи то кінь.

1180 Лиш султанами стрясає. Я ж стою ні в сих

ні в тих.

А коли такі вже дома, ну й даються узнаки!

Тих записують до війська, цих — виписують, і так

Без кінця, аж поки раптом: «Завтра на зорі —

в похід».

А харчів не закупили. Бо ж не знали ні про що.

Підбіжиш до Пандіона, глянеш — списки на стовпі,

Ось і ти в них. Плюнеш з горя і чвалаєш навмання.

Так-то з нас, селян, кепкують більше,

ніж із вас, міських,

Щитомети ці, огидні для людей і для богів.

Прийде час, дозволить доля — з ними

поквитаюсь я.

1190 Через них життя не мав я,

Тих, що левами є вдома, але лисами — в бою.

ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ

З дому виходить Трігєй зі слугами.

Трігей

Ого, о-о!

Ото гостей весільних понасходилось!

(До раба).

Зітри столи султаном. Хоч для того він

Тепер нам знадобиться. І неси мерщій

Всього побільше — пряників, і печива,

Дроздів, і заячини, і калачиків.

На весілля приходять коваль і гончар.

Коваль

А де Трігей?

Трігей

Ось тут я. Смажу рябчиків.

Коваль

О милий друже! Як ти ущасливив нас,

Добившись миру! За серпа недавно ще

1200 й півшеляга ні в кого я не випросив,

Тепер — п'ять драхм за штуку я вторговую.

(Киває на гончара).

А той три драхми у селян за глек бере.

Тобі ж ми безкоштовно подаруємо

Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.

Ми добре заробили і з подякою

Тобі дари весільні ці складаємо.

Трігей

Гаразд. Отут поставте біля мене все

Й до столу поспішайте. Онде бачите

Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.

Коваль і гончар виходять.

З'являються торговці зброєю.

Зброяр

1210 Це ти, Трігею, зруйнував ущент мене!

Трігей

Ти що, небоже, очманів од панцирів?

Зброяр

І ремесла, й прожитку ми позбавлені —

І я, і списник — через тебе, клятого.

Трігей

По чому пара китиць?

Зброяр

Ну, а сам за них

Ти скільки дав би?

Трігей

Скільки? Щось і соромно,

Але робота добра… Так і буде вже —

Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,

Бо й так не маю дома добрих віників.

Зброяр

Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки

1220 Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь.

Трігей

(пильніше оглядає султани)

Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!

Та з них волосся лізе! За непотріб цей

Я ні одної смокви не віддам тобі.

Зброяр

А ось мій панцир бездоганно кований.

Що з ним робити? Десять мін він коштує.

Трігей

На панцирі вже збитків ти не матимеш.

Ану, подай. Не стану й торгуватися.

Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.

Зброяр

Не смій із мого краму насміхатися!

Трігей

1230 Підставлю три цеглини — будеш заздрити.

Зброяр

А як же підітрешся, дурню? Думав ти?

Трігей

Ось так просуну руки через отвори.

Зброяр

Обидві?

Трігeй

Звісно. Щоби не пійматися,

Як отвір корабельний затикатиму.

Зброяр

І так стомінний панцир осквернятимеш?

Трігeй

А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,

І сотні мін не вартий? Помиляєшся.

Зброяр

То йди по гроші.

Трігей

(сідаючи на панцир)

Почекай… А хай тобі!

Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.

Зброяр

1240 А як сурму цю збути? Я ж купив її

За шість десятків драхм на свою голову!

Трігей

(оглядаючи сурму)

Свинцю налий у лійку, потім паличку

Приправ до неї зверху — от і матимеш

Готовий коттаб.

Зброяр

Ти і далі жартами

Мене збуваєш.

Трігей

Або ще пораджу я:

Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,

Потому — шальки прив'яжи шнурочками.

Тоді вже сміло можеш на вазі такій

Своїй прислузі смокви в полі важити.

Зброяр

1250 Злощасна доле! Ох, яка руйнація!

Колись на ці шоломи видав міну я.

Тепер морока з ними: хто відкупить їх?

Трігей

В Єгипті, може, хтось блювотні засоби

У них мішав би. Ось туди й подайтеся.

Зброяр

Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!

Трігей

Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.

Зброяр

Кому ж потрібний нині той шолом його?

Трігей

А хай доробить вуха. На товар такий

Тепер великий попит — не застоїться.

Зброяр

1260 Гей, списнику, ходімо!

Трігей

Почекай-но ти!

Ось ті списи у нього я куплю-таки.

Списник

А що даси?

Трігей

За сотню цілу драхму дам,

Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.

Зброяр

Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.

ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ

З дому виходять два хлопчики.

Трігей

А ось гостей синочки з дому вибігли.

Паркан поллють і, певно, повторятимуть

Пісні, з якими нині кожен виступить.

Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?

Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.

Перший хлопець

(співає)

1270 «Пісню про воїнів збройних послухайте…»

Трігей

Стій, зупинися!

«Воїни збройні» — сказав ти? І то,

коли мир вже панує?

Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки

бракує, шмаркачу?

Перший хлопець

(продовжує)

«Лиш підійшли вони близько і перші ряди

їх зітнулись,

Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли».

Трігей

Що за щити? Ти не смій мені більше

про них заїкнутись!

Перший хлопець

«Потім почулися зойки мужів і крик переможний».

Трігей

«Зойки?» Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,

якщо й далі

Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі

співати!

Перший хлопець

Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі

твоїй миле?

Трігей

1280 Хоч би таке: «А тоді вони м'ясо биків

розділили».

Можеш і те: «До обіду їм подано страви

розкішні».

Перший хлопець

«М'ясо биків розділили тоді і змилених коней

Повипрягали. Війною вони наситились досхочу».

Трігей

Добре зробили: «До їжі взялись, наситившись

війною».

Ось і співай лиш про