Комедії - Арістофан
Раб
О ні! Щоб не трубити у похідний ріг.
Трігей
Тоді свиню добірну.
Раб
Ні.
Трігей
А чом би ні?
Раб
А то ще вийде свинство Феогенове.
Трігей
930 А що нарешті?
Раб
Що? Козлятко, думаю.
Трігей
Невже?
Раб
Клянуся Зевсом.
Трігей
Поясни чому.
Раб
Коли на Раді про війну рішатимуть,
«Не вийде! — скільки духу закричать усі, —
Ми — люди врешті, не козли відпущення».
Трігей
Розумна рада.
Раб
Кожен стане лагідним
І мирно, мов козлята, будем бавитись,
І лагідніші будем до союзників.
Трігей
Ну, гайда — за козлятком! Не барись лише!
А я тим часом і жертовник злагоджу.
СТРОФА
Перша половина хору
940 Як добре йдуть усі діла, коли боги сприяють!
Що задумали ми — те збувається все
Саме в пору, одне вслід за одним.
Трігей
(повертаючись)
І справді так: біля дверей жертовник вже
готовий.
(Заходить у дім).
Перша половина хору
Не баріться ж тепер, поки, з ласки богів,
Дме погожий вітрець, супротивний війні.
Нема сумніву — небо для нас
Рятівну переміну послало.
Трігeй
(повертаючись)
Ну ось і кошик, і ячмінь, і квіти, й ніж готові.
Уже й вогонь палахкотить. Бракує лиш козлятка.
Перша половина хору
950 Ану прудкіше всі, ану!
А то непрохано до вас
Присуне з флейтою Херід
І як задме, як засопе —
Тоді, клянусь, йому від вас
Перепаде що-небудь.
Трігeй
(до раба)
Отож, узявши кошик і кропильницю,
Праворуч обійди вівтар, не гаючись.
Раб
Готово. Обійшов я. Ну, а далі що?
Трігeй
Подай-но смолоскип. В воді змочи його.
(Окроплює жертву).
960 Cтруси гарненько. А тепер ячмінь подай.
Скропивши руки, дай мені кропильницю.
Осип ячменем глядачів.
Раб
А далі що?
Трігей
Усіх посипав?
Раб
Звісно всіх. Не знайдеш там,
Гермесом присягаюсь, ані одного,
Кому б ячменик не влетів за пазуху.
Трігей
Жінки, одначе…
Раб
Не журись: під вечір їм
Чоловіки усиплють.
Трігей
Що ж, помолимось.
Хто є у зборі? Де тут благочесті?
Раб
Дай покроплю їх, благочесних. Ось вони.
Трігей
970 Вони тобі здаються благочесними?
Раб
Чому ж би ні? Водою, бач, зливаю їх,
Вони ж — ні кроку з місця, наче вкопані.
Трігей
Ну що ж, молімся швидше.
Раб
Що ж, молімося.
Трігей
(урочисто)
О владарко, богине Миру ясна,
Нам найдорожча!
Опікунко весіль, опікунко забав,
Нашу жертву сердечну сьогодні прийми.
Раб
Прийми, о прийми, найдорожча,
Ради Зевса самого. Лиш так не роби,
980 Як то звикли робить легковажні жінки:
Вони двері свої прихиливши ледь-ледь,
У щілинку вузьку визирають собі.
А довірся лукавим — і тут же вони
Поховаються всі!
Обмини їх — вони визиратимуть знов.
Не глумись так над нами, богине, хоч ти.
Трігей
А в усій своїй величі гордо постань
Перед нами, — в тобі ж ми не чуєм душі,
За тобою тужили ми, сльози лили
990 літ тринадцять підряд.
Припини ворожнечу, й тобі ми дамо
За той подвиг ім'я — Усмирителька війн.
Увільни нас од злоби, брехні й підозрінь,
Не дозволь, щоби ми
Обмовлялись взаємно, меткі на язик.
Поверни нам той сік, що в крові своїй чув
Кожен еллін колись:
Розуміння і дружби взаємної сік,
У серця наші чуйність колишню вдихни.
1000 Хай наш ринок потоне в усякім добрі,
Хай рясніють на ньому гранати, грушки,
Свіжі яблука, дині, мегарський часник,
Одежина всіляка дрібна для рабів.
Хай з Беотії знову нам безліч несуть
Каченят, гусенят, голубів і чирят.
Хай копайські вужі примандрують в кошах.
Тим заваленим ринком посунемо й ми
Метушливим, крикливим, хапливим гуртом.
Ось і Моріх, Главкет і Телей тут як тут,
1010 Ласуни славнозвісні. А вже після всіх
Запізнілий Меланфій надсуне. Та ба! —
Вже розпродано все, і в розпуці тоді
Він заводить плаксиво з «Медеї» таке:
«О пропав я, пропав! Сиротою зоставсь!
Не побачу вже тих, що в городі зросли!»
І тоді всі довкола регочуть.
Нехай, богине, все це стане дійсністю!
(До раба).
Візьми ножа і вправно, по-різницькому,
Заріж козлятко.
Раб
Ні, не можна.
Трігей
Як це так?
Раб
1020 А так Богиня Миру кров'ю бридиться
І вівтарем кривавим.
Трігей
То всередину
Зайди і, заколовши, м'ясо винеси.
Козлятко ж ціле лишиться хорегові.
АНТИСТРОФА
Друга половина хору
А ти отут, біля дверей, візьмись уже
за діло:
Понаколюй— полін, потім вогнище зладь
І все інше придбай для обряду.
Трігей
Погляньте, як я дрова склав, неначе жрець
справдешній.
Друга половина хору
Ну, аякже? Без сумніву, так. Чи ж не ти
На всі руки мастак? Чи ж тобі позичать
1030 Розторопності, вміння, снаги,
Сили духу у праці й нещасті?
Трігей
А дрова вже взялись огнем: Стілбіда
дим задушить,
Ось тільки стіл ще принесу — й раби
не знадобляться.
Друга половина хору
Ну як не похвалить його,
Що так на совість потрудивсь
Заради того, щоб з біди
Священне місто врятувать?
Довіку буде гідний він захоплення й пошани.
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
Трігей
(до раба, що повертається з м 'ясом)
Усе готово. Поклади, хай смажиться,
1040 А я тим часом побіжу за потрухом.
Раб
Цим я займуся.
(Побіг у дім).
Трігей
(нетерпляче)
Піде — як по смерть свою.
Раб
(прибігає)
Ну, ось і я. А правда, швидко впорався?
Трігей
Засмаж гарненько.
(Дивиться на дорогу).
От біда! Несе когось.
Ось бачиш, постать у вінку лавровому.
Раб
То що за птиця?
Трігей
На хвалька скидається.
Раб
Пророк неначе.
Трігей
Де там! Це лиш Гієрокл.
Отой віщун з Орея завітав до нас.
Раб
Ану, що скаже.
Трігей
Легко здогадатися:
Бурчати буде, перемир'я лаючи.
Раб
Ю5о та ні він, певно, чує носом смажене.
Трігей
(до раба)
Його не помічаєм. Чув?
Раб
Домовились.
Гієрокл
Це хто складає жертву і кому з богів?
Трігей
(до раба)
Мовчи і смаж уважно. Хвіст — насамперед.
Гієрокл
Кому ця жертва?
Трігeй
(до раба)
Як там справи з хвостиком?
Раб
Чудово, о богине Миру, владарко!
Гієрокл
Тепер відріж первинки і подай мені.
