Казки про богатирів та лицарів - Автор невідомий - Народні казки
Молодша царська донька в одну мить прискочила до того чужодушника і лівою рукою та з лівого боку так ударила його, що тільки закурилося. Аж тепер дізналися, чому найменша донька весь час плакала.
Гей, таке їй справили весілля, якого світ не видів! Гості співали й танцювали, доки сили мали. Молодший син бідняка побрався з молодшою донькою царя.
Потім усі три брати й три сестри жили собі в царському палаці, жили у щасті й гаразді, а може, й нині ще живуть — бо чи не шкода би було, аби добрі люди повмирали?
Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець
У одного царя був син на ім’я Іван-царевич. Ріс він, як з води. На сьомий рік був уже справжнім богатирем. Попросив у батька й матері прощення, сів на доброго богатирського коня і поїхав. Їхав, їхав, заїхав в якесь царство, віддав свого коня доглядати, а сам піхотинцем пішов по городу погулять.
Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив’язаний чоловік, і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б’є його. Іван-царевич підходить і питається:
— Що це за чоловік, чого він тут прив’язаний і за що ви його б’єте?
А люди:
— Це в нас такий закон: хто заборгував у казну і до строку не виплатив, то його так карають.
Іван-царевич запитує:
— А скільки заборгував?
— Десять тисяч.
Івану-царевичу стало жаль того чоловіка, і він сказав:
— Одв’яжіть його, я заплачу за нього.
А люди кажуть:
— От ми забули тобі сказать: хто за нього заплатить, у того Кощій Безсмертний жінку вкраде.
Іван-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у мене вкраде», витяг, заплатив гроші і пішов далі.
А той чоловік, як тільки його одв’язали, почав бігти і кричать:
— Стій, Іван-царевич, стій, Іван-царевич! За те, що ти мене викупив, я тобі оддячу.
— Чим же ти мені оддячиш?
А він:
— Я знаю, куди ти їдеш, ти без мене задуманого не зробиш. Ти їдеш шукать наречену, без мене ти її не знайдеш, а я поможу тобі. Дав ти за мене десять тисяч, то купи мені ще й коня, поїдем удвох.
Іван-царевич питає:
— А як же тебе звуть?
— Булат-молодець.
Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли вони і поїхали.
А Булат-молодець знав, що в одного царя є дочка-красуня і замкнена вона у високій башті на сім замків і на землю зовсім не сходить.
Булат-молодець (раніше була розрив-трава чудодійна) мав ту траву і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи вона піде за Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув, царівну викрав, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки насунула ніч.
На ніч стали відпочивати. Булат-молодець і говорить:
— Я ляжу спочину до півночі, а з півночі ти ляжеш спочивать, а я стерегтиму.
Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця і плаче. Булат-молодець схопився:
— Що таке?
— Нема нареченої. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і її вкрав.
— Я говорив, стережи пильно. Це нічия більш робота, як Кощія Безсмертного. Вернімось назад шукати його.
Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали. Їхали, їхали, дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається Іван-царевич Булата-молодця:
— Чия це худоба?
Булат-молодець відповідає:
— Це худоба Кощія Безсмертного.
А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна доїла і її молоком умивалась.
Взяли Іван-царевич і Булат-молодець та й убили Кощієвих пастухів, вдяглись у їхню одежу і погнали худобу до Кощія Безсмертного. Тільки пригнали, вискочила царівнина служанка, здоїла козу і понесла молоко царівні умиватися. Коли служанка доїла козу, Булат-молодець узяв і укинув у дійницю перстень, який подарувала Івану-царевичу царівна.
Приносить та служанка молоко і говорить царівні:
— Щось наші пастухи вже сьогодні веселі, стали зо мною шуткувати і вкинули в молоко перстень.
Царівна наче здогадалась і закричала:
— Дай сюди молоко, я сама проціджу!
Процідила, як глянула, а то перстень той, що вона подарувала Івану-царевичу.
— Біжи, — сказала вона служниці, — і поклич їх сюди!
«Пастухи» прийшли, царівна їх впізнала і стала питати:
— Як ви сюди забрели?
— Тебе шукали. Як бачиш, і під землею найдем. А де ж Кощій?
— Десь полетів по світу.
Вони її просять:
— Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть.
Царівна каже:
— Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю.
Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати.
— Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть?
А Кощій відповідає:
— Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто мене не вб’є. А смерть моя на морі-океані, на острові Діяні. На тім острові є дуб, а під тим дубом скриня, а в тій скрині заєць, у зайці качка, а в качці яйце, у тому яйці моя смерть.
На другий день приїхав Іван-царевич і Булат-молодець, а царівна й розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали шукать Кощієву смерть. Їхали вони, їхали, поїли весь харч, заголодували. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і каже:
— Уб’ю цю собаку, та з’їмо її.
А собака просить людським голосом:
— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Ідуть далі, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже:
— Уб’ю я цю орлицю, з’їмо її.
Орлиця йому:
— Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Дійшли до самого берега, на березі лізе рак. Булат-молодець говорить:
— Давай хоч цього рака з’їмо.
Рак йому:
— Не їжте мене, добрі молодці, з мене толку мало, а лучче я вам у великій пригоді стану.
Покинули вони й рака. Дивляться — пливуть рибалки. Булат-молодець почав гукати:
— Перевезіть нас на острів!
Рибалки взяли їх обох і перевезли.
Ідуть Іван-царевич і Булат-молодець по острову і бачать — недалеко росте міцний дуб. Булат-молодець схопив і одним махом вирвав дуб із корінням.
Глянув — а внизу скриня. Булат-молодець дістав скриню, зірвав віко, а зі скрині вискочив заєць і побіг. Іван-царевич як крикне:
— От коб це була собака, вона б зловила зайця.
Не встиг крикнуть, коли та сама собака, що вони її не вбили, вже спіймала і несе в зубах зайця.
Булат-молодець схопив, розірвав зайця, а
