Три сили. Як виховують в успішних спільнотах - Емі Чуа

чому так багато іммігрантів схильні виховувати своїх дітей суворіше: іммігранти часто походять із традиційніших суспільств, їхнє економічне становище порівняно непевне, вони є аутсайдерами і часто недовірливо ставляться до американської культури, яка здається їм занадто поблажливою, і вони вважають успіхи у навчанні найкращим (чи, можливо, єдиним) шляхом для своїх дітей до безпечнішого майбутнього. З усіх цих причин виявляється, що в батьків-іммігрантів загалом «більші очікування від дітей, ніж у батьків, народжених у цій країні»604 і вони, можливо, виховують у своїх дітей порівняно вищий рівень контролю імпульсів, на відміну від інших американців.

Це, безумовно, правда, коли йдеться про іммігрантів з Азії та зловживання наркотичними речовинами і алкоголем. Серед американських підлітків азійського походження — і американців азійського походження загалом — набагато нижчий рівень запійного алкоголізму і вживання наркотиків порівняно з усіма іншими расовими групами в США605. Крім того, в американських дівчат азійського походження явно найнижчий серед усіх етнічних груп рівень підліткового материнства (приблизно 11 випадків на 1000 американок азійського походження у 2010 році порівняно з 55 випадками для латиноамериканок, 50 для темношкірих і 24 для білих)606. Материнство для дівчат підліткового віку та обвинувачення у пов’язаних із наркотиками злочинах для хлопців суттєво корелюють із подальшими економічними перспективами607, тому контроль імпульсів серед американців азійського походження у самих лише цих сферах сприяє їхній надзвичайній фінансовій успішності.

* * *

Одна з найцікавіших особливостей контролю імпульсів полягає в тому, що він переходить з однієї сфери життя на інші.

Контроль імпульсів схожий на витривалість608. Якщо ви упродовж кількох місяців кожні кілька днів пробігаєте по вісім кілометрів, то напрацьовуєте витривалість, яка дасть вам змогу не лише бігати, а й займатися будь-якими іншими фізичними вправами (наприклад, силовими) ефективніше, ніж раніше. Численні дослідження вже довели, що з контролем імпульсів усе так само. Практично будь-яке завдання з контролю імпульсів (навіть просте сидіння рівно), виконуване на регулярній основі хоча б упродовж кількох тижнів, підвищує загальну силу волі. Люди раптом стають сильнішими в усіх не пов’язаних із цим видах діяльності, які також потребують зосередженості, наполегливості або опору спокусі.

Саме тому суворіше виховання дітей може так багато змінювати, навіть якщо форми контролю імпульсів, важливі для тієї чи іншої культури, не мають нічого спільного з математичною муштрою чи успіхами в школі. Давайте розглянемо мормонів.

* * *

Більшість людей знають, що мормони не вживають алкоголю. Як пояснює Церква Ісуса Христа святих останніх днів, «Слово мудрості» (мормонський «кодекс здоров’я», який походить від часів одкровення 1833 року609) вимагає, щоб віряни утримувалися не лише від алкоголю, а й від тютюну, кави, чаю і, звісно, наркотиків. Азартні ігри, порнографія, подружня зрада й аборти вважають злом. Дошлюбні і позашлюбні сексуальні стосунки цілковито заборонено — це «гріх, який поступається тяжкістю лише вбивству і запереченню Святого Духа»610.

Дисципліна і самоконтроль прищеплюються мормонським дітям змалечку. Щонеділі мормонські родини проводять по три години в церкві. Діти з трирічного віку навчаються в недільній школі. У чотирнадцять років мормонських підлітків заохочують відвідувати «семінарію»611, і багато хто з них щодня встає о п’ятій ранку, щоб упродовж години вивчати Святе письмо до початку інших уроків. Здається, ці спроби виховати «чистих» дітей дають результат. За результатами чотирирічного Державного дослідження молоді та релігії612, мормонські підлітки порівняно з підлітками будь-якої іншої конфесії рідше мають сексуальні стосунки, вживають алкоголь, курять марихуану і дивляться фільми для дорослих.

Однак для більшості мормонів чоловічої і жіночої статі головним і вирішальним для всього життя досвідом стає місія — дворічне перебування у визначеному для них місці, що загалом є табором для тренування контролю імпульсів. Цей досвід розпочинається у Місіонерському тренувальному центрі613 зі штаб-квартирою у Прово, штат Юта. Молоді чоловіки та жінки проводять до двох місяців у напруженому вивченні мов, Святого письма і«по-армійському ефективному» засвоєнні місіонерських навичок. (Існує відомий жарт: «Яка різниця між Місіонерським тренувальним центром і в’язницею? — З в’язниці можна зателефонувати додому»).

Прибуваючи на місце призначення, яке може бути розташоване будь-де, від Нью-Джерсі до островів Тонґа, вбрані у костюм з краваткою або скромну спідницю, місіонери працюють по десять-чотирнадцять годин на добу шість днів на тиждень, а сьомого дня прибирають удома614. Фінансової винагороди вони не отримують. Вони мають відмовитися від машин, фільмів і побачень. Більшість місіонерів живуть порівняно бідно і весь час наражаються на зневагу, відмови й образи з боку незнайомців, яких намагаються навернути у свою віру615. «Місія навчає наполегливості», — говорить колишній генеральний директор American Express616 Ґері Крітенден.

Ще одна вражаюча особливість мормонської місії полягає у «товариськості»617: від вірян Церкви Ісуса Христа святих останніх днів вимагають виконувати місію парами. Компаньйони цілодобово разом — їдять, працюють, навчаються і моляться. Вони сплять в одній кімнаті і не можуть виходити поодинці навіть на прогулянку чи у крамницю. Для декого цей досвід стає початком тривалої дружби. Для інших він сам собою є вправлянням у контролі імпульсів. Як сказав один місіонер, «думка про компаньйона спочатку здається травматичною618. Ви впродовж дев’ятнадцяти років зростаєте у суспільстві, яке наголошує на індивідуальності й приватності, а потім… усе це змінюється. Ви постійно поруч з іншою людиною, і обираєте її не ви. У деяких випадках ви точно її не обрали б». Робота в парі майже завжди допомагає одному чи обом місіонерам контролювати і заохочувати дотримання суворого режиму під час місії.

Декому важкі випробування мормонської молоді здаються надмірними, але немає сумнівів у тому, що для безлічі дорослих вони трансформуються у велику наполегливість. Мормонські бізнесмени добре відомі тим, що не грають у гольф, не п’ють пиво на офісних корпоративах і не дозволяють собі навіть один мартіні за обідом619. Вони також уникають і багатьох дозволених їм соціальних практик, присвячуючи «вільний» час церкві, спільноті й дотриманню звичаїв, наприклад «родинного вечора вдома»620: здебільшого мормонські батьки витрачають понеділкові вечори на релігійні практики разом із дітьми.

Отже, мормони — вражаюче втілення Трьох сил. Маємо групу, яка вважає себе дітьми Господа у буквальному сенсі слова — «богами в зародку»621 — відправленими на землю, щоб спрямовувати Америку до її справжньої долі, а світ — до спасіння. Вони знають, що їхній спосіб життя вищий за «море морального занепаду», що вирує навколо622. Однак водночас у Сполучених Штатах вони лишаються маргіналізованими, на них позирають з підозрою і постійно сприймають як «сектантів», ненормальних чи «збоченців» (такими словами раз у раз описували синів Мітта Ромні)623. Декілька протестантських конфесій офіційно заявили, що «не вважають мормонську церкву християнською». У 2006 році у Південній Кароліні 44% опитаних вважали, що мормони все ще практикують полігамію, а під