Три сили. Як виховують в успішних спільнотах - Емі Чуа

Вдалося виявити ще дещо, так само — або навіть більш — значуще. Силу волі й наполегливість можна примножувати540. Саме до цього дійшла культура. Розвиток контролю імпульсів у дітей — та й взагалі в людини будь-якого віку — це потужний важіль успіху.

Та лише його недостатньо: контроль імпульсів як такий не має нічого спільного з досягненнями у навчанні або зароблянням грошей. Аміші у Пенсильванії, безумовно, вміють контролювати імпульси. Вони рішуче відмовляються від електроенергії і всіх сучасних благ цивілізації, але не мають виняткових академічних або економічних досягнень, бо їхня культура віднаджує їх від цих цілей.

Інакше кажучи, окремо взятий контроль імпульсів — це просто аскетизм. Як завжди, машину економічного успіху створює лише поєднання усіх трьох елементів Трьох сил.

Восьмого жовтня 2012 року очевидці на Нижньому Манхеттені й водночас інтернет-користувачі в усьому світі дивилися на чоловіка, який сімдесят другу годину поспіль стояв на вузькому шестиметровому стовпі. До того ж, до його тіла було приєднано дроти, через які проходила напруга мільйон вольт. Він не упав.

На медіа це не справило враження. Зрештою, той самий чоловік на Таймс-сквер перебував замороженим у брилі льоду понад шістдесят годин (йому знадобився місяць, щоб відновити рухливість ніг). Сорок чотири доби він сидів без їжі у контейнері з органічного скла, підвішеному над поверхнею Темзи (аж поки його тіло не почало перетравлювати власні органи). Світ втомився від фокусів Дейвида Блейна541. «Цікаво було би побачити, як Блейн бодай один раз робить щось направду захопливе542, — нудилася одна британська газета, — щось таке, де не потрібна бездіяльність упродовж багатьох годин».

Читачі Кафки пригадають, що схожа доля спіткала «голодаря»543: спочатку ним захоплюються, але потім перестають звертати увагу, і він, забутий, довів себе до голодної смерті у клітці на цирковому задвірку. У Блейна й героя Кафки є спільна риса: вони вірять у досконалість витривалості. Західна філософія знайома з цією ідеєю щонайменше від тих часів, коли її почали проповідувати стоїки двадцять п’ять століть тому. Мудрець-стоїк показував свою моральну досконалість, контролюючи власні пристрасті — обмежуючи імпульси — навіть коли перед ним поставали величезні труднощі. Дейвид Блейн — це стоїцизм на стероїдах.

Значення Блейна, голодаря Кафки і стоїків для нашої тези полягає в тому, що всі вони є прикладом певного злиття вищості з контролем імпульсів —  віри у вищість контролю імпульсів, досягнення вищості через контроль імпульсів, — що здатне створити самодостатній цикл дедалі більшої витривалості. У виняткових випадках люди з відчуттям вищості, побудованим навколо контролю імпульсів, зрештою опиняються на верхівці стовпа, витримуючи електричні розряди. Однак у м’якших формах ця динаміка є ще одним потужним елементом Трьох сил. Багато найуспішніших груп в Америці вбудовують контроль імпульсів у своє відчуття вищості. Вони часто переконані, що можуть витримати більше і працювати довше, ніж того прагнуть середньостатистичні американці. Цю здатність вони вважають чеснотою, інтегрують її як предмет гордості у свою самоідентифікацію, а потім намагаються — часто дуже ефективно — прищепити своїм дітям.

Це, безумовно, справедливо щодо іммігрантів із Китаю, а дві третини нинішніх американців китайського походження є іммігрантами544. Однак у них як групи є не лише величезна доза контролю імпульсів. Вони також володіють усіма трьома елементами Трьох сил з надлишком.

В Азії всі знають про масштаби китайського відчуття вищості545. Навіть самоназва Китаю — Чжунго, яку часто перекладають нейтрально як «Серединна імперія», китайською означає «центр світу» або «центр цивілізації». Китайський імператор був «Сином Небес».

Усі суспільства певною мірою етноцентричні, однак Китай унаслідок поєднання особливих обставин став винятковим випадком546. Ця оточена природними бар’єрами країна впродовж тисячоліть майже не контактувала з великими цивілізаціями Європи, Індії та Близького Сходу. За сусідів Китай мав роз’єднані кочові племена. Упродовж майже всієї своєї історії китайці були найбільшим об’єднаним угрупованням на величезній території. Вони далеко випереджали сусідів за писемністю та технологічним, політичним і культурним розвитком. Як зазначив історик Джон К.Фербенкс, «давній Китай спочатку був островом культури, тож цілком природно, що він вважав себе вищим за менш розвинені сусідні народи, які він поступово поглинав й асимілював»547.

Як і греки, китайці (хань[36]) вважали всіх іноземців «варварами»548. Тих, хто чинив опір китайській культурі, іменували «сирими» (шен), а тим, хто хотів її засвоїти, давали поблажливішу назву — «приготовлені» (шу). Камбоджа, Центральна Азія, Індонезія, Японія, Корея та В’єтнам — усе це були «васальні держави», правителі яких мали платити Китаю «данину»549 і схилятися ниць перед імператором. Вважали, що Китай вищий у моральному і культурному аспекті, тому його можна було підтримувати навіть за умов військової слабкості. Коли неписьменні монголи 1260 року завоювали Китай, тамтешні історики, наслідуючи персів, перетворили перемогу на тріумф: вони пояснили, що насправді це Китай переміг монголів, які зрештою «китаїзувалися»550, засвоївши китайські імена, ритуали, звичаї та цінності.

Коли ж династія Мін (1369–1644) вигнала монголів, Китай досягнув безпрецедентних у світовій історії висот551. Його населення (понад 100 млн осіб) щонайменше вдвічі перевищувало узяте разом населення усіх європейських держав. Європа ще виповзала з Середньовіччя, а Китай уже мав паперові гроші, друкарство, порох і найрозвиненішу у світі залізорудну промисловість. У період розквіту флот династії Мін складався із понад 4000 суден, зокрема велетнів, які могли вмістити 1000 пасажирів і перевозити у чотириста разів більше вантажів, ніж їхні найбільші європейські аналоги. Натомість «королівський флот», відряджений Генріхом V на завоювання Франції, складався із чотирьох риболовних кораблів, кожен з яких міг за раз перевезти через Ла-Манш сто людей. Флагманський корабель Колумба «Нінья» завбільшки був приблизно як кермо китайського судна для перевезення скарбів.

Коли династія Мін завершила спорудження своєї нової столиці — Забороненого міста, — 26000 гостей насолоджувалися бенкетом із десяти поданих у порцеляні страв, а 600 гостей на весіллі Генріха V і Катерини Валуа пригощали солоною тріскою на «тарілках» з черствого хліба552. Упродовж цього періоду і ще тривалий час потому китайська віра в те, що інші держави і народи підкоряються Синові Небес, простягалася далеко за межі Азії. Навіть у 1818 році, коли потужні англійська, російська та французька імперії от-от мали завоювати Китай, архіви династії Цін описували ці держави як китайських «васалів»553.