Українська література 17 століття - Автор невідомий
4. А хочай би і так було, яко гісторикове римськії твердять Петра святого 25 літ єпископією римською рядити, то власне потреба була Петру святому по вознесенії Христовім в 40 і З літа в Римі жити. Кгди ж 68 літ всього віку його по вознесенії Христові [м] було.
Але явне найдується в Діяніях апостольськйх Петра святого в року 44 не в Римі, але во Ієрусалимі в день Пасхи бути і з в’язення уйти, о чом в Діяніях апостольських в главі 12 пишет.
По том року 52-го пишет, по вознесенію господню, не в Римі, але во Ієрусалимі найдується, ано на оном заволаном апостольськом соборі. О чом маєш в Діяніях апостольських гл. 15-та, бо то значиться з листу Павла святого, до галат [ов] писаного. Абовім Павел святий зостав христіанином по вознесенії Христовім 35-року.
Придай же до того 3-ри літа, о которих сам споминаєт, же аж по трьох літах пришов в Ієрусалим оглядати Петра, о чом маєш ко гал [атов], гл. 23-тя.
Зась возьми 14-ть літ, о которих споминаєт, іж кгди тоє 14-ть літ минуло, пришов Петр до Ієрусалиму на звиш поме-нений синод апостольський, і з ним пришли Варнава 106
і Тит Ш7, о чом маєш [в листі його] до галат [ов], гл. 2, [ст. 1].
Лічи ж собі од вознесенія Христова до навернення Павла святого літ 35-ть, по том 3-ри літа, яко первий раз до Єрусалима пришов, по том 14-ть літ, яко з Варнавою повторе пришов до Ієрусалима. Теди знайдуться 52-ва роки од вознесенія [Христова] до собору апостольського, на котром Петр святий не в Римі, але во Ієрусалимі, не біскупом римським, але; апостолом Христовим найдується.
І Павел святий строфуєт його о лицемірстві [Послання до галатів гл. 2, ст. 12]. І з того знати, іж не був старший Петр святий од апостолов, але ровний всім, бо кгди би був княжа-тем апостольським, не смів би його Павел святий етрофовати.
Не був теж [Петр святий] в Римі по року 52-му, але во Антіохії, о чом маєш до гал [атов] в пос [ланії] гл. 2, ст. 11, а по том заразом найдується не в Римі, але во Вавілоні, сцавном місті ассірійськом, о чом маєш в першом листі Петра святого [гл. 5, ст. 13].
По том зась в року 54-му не в Римі найдується, бо Павел святий того року з Коринфу до римлян писав лист свой 108, в котором поздоровляєт чольнійших христіан, которії в том часі в Римі мешкали, а Петра святого, так значного апостола, ні єдним словцом не споминаєт. А коли б Петр святий був там єпископом і церков божію там фундував, не смів би Павел святий на чужом основанії церкви божої будувати, яко
0 том сам свідчить, іж на чужом основанії нігде не будував [Послання до римлян, гл. 15, ст. 20].
Ані теж був в Римі [Петр святий] року 55-го, в которий час Павел святий з Ієрусалима, в’язнем будучи, до Риму през Юлія-сотника проважоний, которому на стрітеніє 109 всі христіане, которії в Римі були, за місто вишли аж до Пієва [Аппієва] торжища 110 і до оних трьох корчем, о чом знайдеш в Діяніях [гл. 28, ст. 15], где Павел святий, христіани вітаючи
1 много з ними бесідуючи, Петра святого не споминаєт і змінки
0 нем не чинить.
Ані теж в Римі [не] був року 58-го і 59-го, през которії дві літі Павел святий в Римі [учив], за вольностю сторожимо ходячи і всіх кь собі приймуючи, з жидами о невірстві розмовляючи і оним його оповідаючи, і [Христа проповідуючи],
1 іж до поган слово спасенія послатися мусить за непріятіє їх, где жидове з ним бесідують і кажуть йому, називаючи віру христіанськую єрессю і повідаючи, же о ней чули, але за правдивую не приймують, І там о святом Петрі нічого не споминаєт. О чом найдеш в конці Діяній.
І з того в’язення Павел святий писав листи з Риму до галатов, до єфесов 1И, до тессалоников "2, [другий лист] до Филимона пз, вторий лист до Тимофея 1|4. В которих листєх знайдеш то, где Павел святий значнійших христіан, которії на той час в Римі були, споминаєт, а о Петрі святом жадної змінки не чинить. Которого би був не утаїв, кгди би в Римі був альбо єпископію держав. Теди би був альбо його, альбо єпископію його спом’янув.
Але що больше, найдеш в листєх святого Павла до філіпписов 115, до тессалоников і до Филимона писаних, где [з] своїм іменем і ім’я Тимофеєво в способ його служби споминаєт, а Петра святого не споминаєт. А певне би спом’янув, кгди би альбо єпископом, альбо сам на той час в Римі мешкав. А Павел святий дві літи зуповних в Римі учив.
А в канонах святих написано: «Павел святий Петра святого строфуєт». Чого би не [смів] учинити, кгди би йому не був ровен. Потому, іж Павел святий проповідав бути Христа головою церкви і каменем краєугольним, а Петр святий, єсли он був камень вірі і головою церкви божої, теди би му Павел святий достоїнства і владзи не уймовав. О чом маєш до ефесов в першом листі, гл. 22, і в втором листі, гл. 20.
Не був теж в Римі Петр святий і тогди, кгди Павел святий з Риму писав до філіпписов в листі осьмом, где пишет, іж в Римі не маєт ровного собі в проповіді слова божого, которий би мів щире справи ваші на баченню, кгди,— повідаєт,— всі свої[х] [справ] іщут, а не Іисус Христових. Одтоль значиться, іж альбо Петр святий в Римі не був, альбо Павел святий, там будучи, не Христових, але своїх приватних справ уживав, яко теперешнії римськії біскупове.
Ані теж був Петр святий в Римі, коли лист до каласаїв 116 з Риму був писан, альбовім кождого такового, которий би собі над каласаями старшинство признавав, в тихості ума
і во службі ангельськой, зась кгди певних покармов заказував, кгди образ побожності в вольной службі і тілу свойому
