Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
За переказом, Демокрит відмовився від спадку, занехаяв належні йому землі, щоб ніщо не відвертало його від філософських занять (пор. у Горація: Послання, 1, 12, 12–13).
269
Імператор Август, як свідчить Светоній (Божественний Август, 99), перед смертю запитав у друзів, чи він добре відіграв комедію життя.
270
Цитата збереженої у фрагментах трагедії Акція «Атрей»; можливо, й наступна цитата належить цьому ж авторові.
271
Денарій — срібна римська монета.
272
Тіла страчених злочинців гаками тягли до Тибру.
273
Вергілій. «Енеїда», VI, 261.
274
Брут — Децім Юній Брут (85—43 до н. е.) поряд з Марком Юнієм Брутом був учасником змови проти Цезаря. Відзначався непостійністю своїх політичних орієнтацій, зокрема, під час війни Октавіана з Антонієм; був убитий за наказом останнього.
275
Вергілій. «Енеїда», VIII, 296–297 і VI, 401.
276
Вергілій. «Енеїда», VI, 95–96.
277
Фабії — один із найвпливовіших у добу Римської республіки патриціанських родів, що вели свою, навіть від держави незалежну, зовнішню політику; так, у 477 р. до н. е. в боротьбі з містом Вейї, щоб заснувати там колонію, загинуло понад триста Фабіїв.
278
Ці слова наводить, зокрема, Цицерон («Тускуланські бесіди», І, 101).
279
За свідченням Авла Геллія (III, 7), цим вождем був Квінт Цецилій, що відзначився хоробрістю в Першій Пунічній війні.
280
Тобто загонові спартанців, що полягли при Фермопілах.
281
Прогімнаст — раб, обов’язком якого було виконання в парі з господарем гімнастичних вправ.
282
Тобто до каналу, яким був оточений римський цирк. Джерело Діви — за легендою, відкрите дівчиною винятково холодне джерело; Марк Агриппа провів від нього водогін до Рима.
283
Тіллій Цимбр — спочатку прихильник Цезаря, згодом — один із учасників його вбивства.
284
Кассій Лонгін, Гай — політичний діяч і полководець, учасник убивства Цезаря.
285
Тобто у Римі.
286
Александр убив Кліта через те, що той вперто вихваляв Філіппа і принижував заслуги Александра. Цей епізод описано у Плутарха («Життя Александра», 51).
287
Тобто проскрипції, згідно з якими Октавіан і Антоній у 43 р. до н. е. страчували своїх противників. Останньому принесли також голову Цицерона.
288
Вергілій. «Енеїда», І, 432–433.
289
Лад — славетний бігун часів Александра Македонського.
290
Вергілій. «Енеїда», VII, 808–811.
291
Спевсіпп — грецький філософ, племінник і учень Платона. Керував Академією з 347 до 339 р. до н. е. Його місце зайняв Ксенократ із Халкедона (Віфінія). Обидва філософи схилялись до піфагореїзму.
292
Йдеться про Сципіона Африканського Старшого (див. прим.** до листа XXIV, с. 101 [В електронній версії — прим. 106. — Прим. верстальника.]).
293
Камбіз — син Кіра Старшого, перський володар у роках 529—522 до н. е., завойовник Єгипту.
294
Після поразки в Другій Пунічній війні та укладення миру (201 р.) Ганнібал деякий час правив Карфагеном, але у 195 р. через несприятливу для нього політичну ситуацію в країні сам покинув Карфаген.
295
У 390 р. до н. е. (або в 387 — за іншою версією) Рим захопили і розграбували галли. Після поразки римлян коло Канн (216 р.) Сципіон, що на той час був молодим військовим трибуном, зумів організувати розпорошені втечею загони римлян.
296
Фабій Мáксім, Квінт — консул 233 р. до н. е. Під час Другої Пунічної війни, на відміну від наступальної тактики Сципіона, закликав до ухилення від бою з Ганнібалом (звідси його прізвисько Кунктатор — Забарний). Відомий також своєю прихильністю до староримських звичаїв.
297
Корнелії — представники одного з найвідоміших давньоримських родів, до якого, крім Сципіона, належали Луцій Сулла та Луцій Цінна, а також інші державні діячі.
298
Горацій. Сатири, І, 2, 27.
299
Вергілій. «Георгіки», II, 58.
300
Вергілій. «Георгіки», І, 215–216.
301
Мáксим Цезенній — державний діяч, приятель Сенеки, покараний вигнанням у 65 р. н. е.
302
Сушені фіги зазвичай дарували на Новий рік. Воскові таблички — щось на зразок записників, що їх брали з собою, вирушаючи в дорогу чи на прогулянку.
303
Вергілій. «Енеїда», VII, 277–279.
304
Катон Старший, Марк Порцій відзначився своєю діяльністю на посаді цензора, що зобов’язаний був дбати, зокрема, про чистоту звичаїв громади (звідси його прізвище Цензор).
305
Вергілій. «Георгіки», І, 53–58. Тмол — гора в Малій Азії. Сабеї — народ у Південній Аравії; халіби — знані виробами із заліза племена, що селились у південно-східних районах Причорномор’я.
306
Антипатр із Тарса (II ст. до н. е.) — відомий філософ-стоїк, учитель Панеція.
307
Про своє захоплення Гомером як філософом говорить, наприклад, Горацій (Послання, І, 2, 1–4):
Краще й доладніше він, ніж Хрисипп або Крантор, повчає,
Що є гидке, що — прекрасне, що користь, що шкоду приносить.
308
Йдеться про скептицизм, до якого, починаючи з III ст. до н. е., схилялися представники платонівської Академії.
309
Вергілій. «Георгіки», І, 336-337. Кілленієць — Меркурій (від Кіллени, гори в Аркадії, де, за переказом, він народився).
310
Вергілій. «Георгіки», І, 424–426.
311