Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
104
Муцій Сцевола — зразок староримської мужності, герой війни римлян з Порсеною, володарем етрусків (VI ст. до н. е.). Прокравшись у ворожий табір, помилково замість Порсени вбив його писаря. Потрапивши до рук ката, сам поклав у вогонь правицю (звідси й прізвище Сцевола — «шульга»). Вражений стійкістю юнака, Порсена відмовився від подальшої війни з Римом.
105
Сципіон, Квінт Цецилій Метелл Пій — державний діяч, консул 52 р. до н. е. Після поразки помпеянців коло Тапса (Північна Африка) у 46 р. та невдалої спроби втекти кораблем до Іспанії наклав на себе руки.
106
Сципіон Африканський Старший (235—183 до н. е.) — консул 205 р., знаний перемогою над Ганнібалом коло Зами (Нумідія) у 202 р. (звідси прізвище Африканський). Публій Корнелій Сципіон Еміліан Молодший (185—129 до н. е.), усиновлений старшим сином Сципіона Старшого, здобув перемогу над Карфагеном у Третій Пунічній війні (146 р.).
107
Іксіон — володар міфічних лапітів. За спробу збезчестити Юнону був прикутий у підземеллі до вогненного колеса.
108
Сісіф — міфічний володар Коринта; за спробу обдурити богів був змушений постійно котити під гору важкий камінь.
109
Йдеться про Титія — міфічного велетня, що зневажив богиню Латону.
110
Кербер (Цербер) — триголовий потворний пес, який охороняв вхід до підземного царства.
111
Пор. у Горація (Оди, IV, 7):
Зиму змагає весна, її — переборює літо
Й гине само, як лише
Осінь розсипле плоди, за нею — на сон лиш багата —
Вже наступає зима.
112
Йдеться про Сципіона Африканського Старшого (див. прим.** до листа XXIV, с. 101) [В електронній версії — прим. 106. — Прим. верстальника.]).
113
Можливо, йдеться про Гая Кальвізія Сабіна, консула 26 р. н. е.
114
Відповідно до числа муз, у цю дев’ятку (згідно з каноном, складеним александрійськими граматиками) увійшли: Алкман, Алкей, Стесіхор, Анакреонт, Сапфо, Симонід Кеоський, Івік, Вакхілід, Піндар.
115
Пор. у Горація (Послання, II, 1, 27):
Небо, не душу, змінює всяк, хто рушає за море.
116
Вергілій. «Енеїда», ІІІ, 72.
117
Вергілій. «Енеїда», VI, 78-79. Йдеться про Сивіллу з Кум, що в Кампанії (Італія), яка допомогла Енеєві зійти до підземного царства.
118
Тридцять тиранів — очолюване Критієм (460—403 до н. е.) олігархічне правління в Афінах.
119
Марцеллін — постать, про яку немає вичерпної інформації; непевним є, чи саме про нього йдеться у листі LXXVII, 5.
120
Аристон — один із невідомих нам ближче філософів.
121
Скавр Мамерк Емілій — оратор і поет часів Тиберія.
122
Перипатетики — філософи, послідовники Аристотеля; названі від грец. peripatos — крита галерея, що була місцем прогулянок і бесід.
123
Ауфідій Басс (І ст. н. е.) — римський історик, прихильник Епікура, автор книг про війну з германцями.
124
Сенека послуговується традиційним (Горацій, Сатири, І, 1, 119; Лукрецій, III, 938, 960) образом «ситої» людини, що повинна спокійно відійти з життя, як гість — з бенкету. Див. також кінцівку листа ХСІ: «Наситившись, очікую смерті».
125
Тобто на останньому: у римському цирку колісниці під час перегонів проходили дистанцію довжиною сім кіл; переможця нагороджували вінком із пальмових гілок.
126
Йдеться про те, як Улісс (Одіссей), аби проплисти повз Сирен, заліпив своїм супутникам вуха воском («Одіссея», XII, 47–48).
127
Пеніни, Грецькі хребти — в Альпах; Кандавія — гірська область в Іллірії; Сірти — дві затоки (Велика і Мала) у Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків; Сцилла і Харибда, за легендою, знаходились у Мессінській протоці (між Італією та Сицилією).
128
Вергілій. «Енеїда», VIII, 365.
129
Тобто із Сицилії, де Луцілій був намісником.
130
Тобто стоїків, на відміну від іншого «табору» на чолі з Епікуром.
131
Туніка з… рукавами… — переважно жіночий одяг.
132
Високо підперезані — йдеться про пояс, який носили римські воїни.
133
Тобто Епікурові.
134
Овідій. «Метаморфози», XIII, 824.
135
Хрія — короткі, подібні до сентенцій, відомості про висловлювання або вчинки видатних людей.
136
В оригіналі stimulus (пор. «стимул») — загострений прут, яким підганяли тварин.
137
Пор. у Горація (Послання, І, 2, 40):
Хто розпочав — половину зробив. Тож візьмися за розум!
138
Можливо, ремінісценція перекладеної Катуллом знаменитої другої пісні Сапфо, де описано найвищий ступінь тієї «живої насолоди», що викликана безпосередньою присутністю (sedens adversus), баченням (spectat) та голосом (audit) близької поетесі особи.
139
Йдеться про Аристона Хіоського (III ст. до н. е.).
140
Таку присягу складали гладіатори.
141
Переможений гладіатор міг просити ласки у глядачів; коли ті простягали руку з відведеним донизу великим пальцем, це вказувало на їхню вимогу добити гладіатора.
142
Вергілій. «Енеїда», II, 494.
143
Метафора «слова — насіння» — одна з найпоширеніших; пор. в І. Франка: Худеє
