Українська література 17 століття - Автор невідомий

1 Дедал — персонаж грецької міфології; скульптор і будівничий; збудував на острові Кріт лабіринт; щоб утекти від крітського царя Міноса, зробив собі й синові Ікару крила з пір’я, скріпленого воском; коли воші полетіли, Ікар піднявся надто високо, віск розтанув на сонці і Хлопець загинув, упавши в море; Дедал же залетів на Сіцілію.

Із книжечок «З е г а р цілий і п о л у з е г а р и к...» і «М л е-к о, од о в ці п а с т и р у належно є.. ,».^ Вірші містяться у рукописній збірці, що має заголовок «Тут дві книжиці вкупі ув’язані. Єдна, названнан

Зегар з полузегарком, офірованная року 1690. А другая, названная Млеко, офірованная року 1691». Обидві дати — час дарування книжечок, написані ж вони, мабуть, дещо раніше, оскільки окремі вірші збірки містяться в рукописній антології віршів 1670—1680 pp.

АНОНІМ

[П а с к в і л ь на гетьмана Івана Самойловича] («Ей, Іване, поповичу-гетьмане...»).— Подається за вид.: Летопись собьітий в Юго-Западной России в XVII веке. Составил Самоил Величко, бивший канцелярист канцелярии Войска Запорожского, 1720. Издана Временною комиссиею для разбора древних актов. К-, 1855, т. З, с. 15—17.

Самійло Величко пише: «По знятті гетьмана Самойловича з гетьманства, на котором зоставав літ 15-ть і дней 35-ть, зараз єден нікто з ближніх його подручних такія зложив і написав о нем вірші, которія здє полатаються...» (с. 15). І далі: «Якія вірші аще і негладко суть зложені, обаче ясно в них показується, якого праву був Самойлович і для чого на нього старшина і значноє товариство войсковоє іюзнегодовали- і од уряду гетьманського низложити потщалися» (с. 17).

Івана Самойловича було скинуто з гетьманства у липні 1687 р. Отже, цим часом слід датувати і даний вірш.

Петро ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ

Попович-Гученський Петро (друга половина XVII ст.) походив, мабуть, із галицького Поділля, можливо, з Теребовельщини. Це за свідчують назви місцевостей, згадувані в його творах. Ім’я Петра Поповича Гученського знаходимо на одній із сторінок рукописного збірника, що містить ці вірші.

Публікуючи їх, М. С. Возняк зауважує: «Нема даних... рішити, чи згаданий в одній записці Петро Попович-Гученський був автором, чи тільки пере-писчиком вірш, чи, може, навіть тільки властителем збірника. Та що в віршах стрічаються тут і там перечеркнення, наче би докази самостійного складання вірш, бо на місце перечеркнень є дальше інший поправний текст, можна приймити, що межи тими віршами є також духові продукти наданого вище Петра Поповича-Гученського. На всякий спосіб безсумнівне се, що він любувався у таких віршах, списував і розширював їх, отже, був одним із діяльних українських віршописців другої половини XVII в.

Коли можна би доказати, що вірші, уривок драми й інтермедія походять від одного й того самого автора, що дуже можливе задля однаковісінької мови, манери й цілого способу висказування своїх думок і в’язення їх у віршову форму, в такім разі мали би ми діло з талановитим предтечею Котляревського XVII в. й то духовником. Що в збірці .імішані гумористичні... вірші з проповідями та й ораціями, се не тільки не перечить можливості такого здогаду, але й промовляє за ним, бо збірник представляє в такім разі цілість тих духовних інтересів, які захоплювали талановитого школяра, потім дяко-учителя, пізніше священика» (Возняк М. Різдвяні й великодні вірші-орації зі збірника кінця XVII— початку XVIII ст.— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1910, т. 96, кн. 4, с. 145—146).

Вірші нищенськії, утішнії («Завше-м я в школі того по вас потребував...»).— Подається за публікацією М. Возняка, с. 126—128.

Вірш нищенський («А що, панове, либой єсте мя познали, дворака...»).— Подається за публікацією М. Возняка, с. 128.

Вірш другий нищенський («От юж і я з далекой землі при-вандрував...»).— Подається за публікацією М. Возняка, с. 128—129.

Вірш нищенський, хороший і смішний («А чи чули-сьте, панове, о нашой пригоді?..»).— Подається за публікацією М. Возняка с. 129—130.

Вірш нищенський («Ось і я з Кобиволок триста миль з-за сві та...»).— Подається за публікацією М. Возняка, с. 130—132.

Вірші нищенськії а смішнії («Грицю, брате мой милий, час, і нам на влови...»).- Подається за публікацією М. Возняка, с. 142—143.

«Повім я вам, панове, красную приповіст ь...» — Подається за публікацією М. Возняка, с. 143—145.

Данило БРATКОВСЬКИЙ

Данило Братковський (? 1702) — український шляхтич

з Волині; син Богдана Братковського. За часів Яна Казимира згадується як секретар при посольстві до Москви. Пізніше стає брацлавським підстолієм та венденським підчашим. Багато подорожує, співчуває простолюду. Переконавшись у потребі активної боротьби проти польсько-шляхетського засилля на Правобережній Україні, приєднався до козацького полковника Семена Палія, котрий очолив селянсько-козацьке повстання 1702—1704 pp. Везучи прокламації із закликом до повстання, був заарештований поляками і за вироком військового суду 26 листопада 1702 р. страчений на луцькому ринку. Автор книжки польськомовних епіграм «Світ, розглянутий по частинах»

Диспут убогого з паном («Пан з паном здуру вели диспут довгий...»).— Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany. Краків, 1697, арк. З зв.

Про хміль («Бува, що сп’яну хтось комусь нашкодить...») Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 4.

З чого зроблено жінку («Жінку із кістки створив ти, боже...») — Подається в перекладі О. В. Крекотень за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 4 зв.

Бенкет на сеймику («Не ті вже пани, що були раніше...»).— Подається в перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 5.

Мінливість світу — не зрозуміти («Ой, що за диво діється на світі...»).— Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 6.

П о р а д а («Треба за мужа біднішого мати...»).— Подається у перекладі О. В. Крекотень за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 9 зв.

Покірна жінка («Покірна жінка все мужу прощає...»).— Подається у перекладі О. В. Крекотень за кн.. Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 10 зв.

Світ («Хто добрий лицар? — Лицарем мосцивий...»).— Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн,- Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 19 зв.

Добра жінка («У всьому добру жінку, любий брате...»).— Подається у перекладі О. В. Крекотень за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 24.

Підступне сватання («О, не одного ж вітця обдурили...»).— Подається у перекладі О. В. Крекотень за кн. Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 27 зв. 28.

Несталість