Українська література » Інше » Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій - Оксана Стефанівна Забужко

Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій - Оксана Стефанівна Забужко

Читаємо онлайн Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій - Оксана Стефанівна Забужко
тип, викликаний до життя XIX ст., українська інтеліґенція припинила своє існування. Явний брак академічного й громадського інтересу до цього «великого перелому» може свідчити і про брак у нашої пострадянської інтеліґенції почуття переємства: ми родом «не звідти», ті люди нам «чужі» (Г. Снєгірьов, завважмо, мав насамперед особистий мотив — він досліджував роль, яку відіграла в арештах його мати, Наталка Собко).

558

Див.: Маланюк Є. Книга спостережень. — С. 78. Такий погляд явно поділяв і М. Зеров, котрий писав про «Камінного господаря»: «Крім «Марії» Шевченка та кількох шедеврів його лірики, «Смерті Каїна», «Похорону» та «Мойсея» Франка — в українській поезії ні одна річ на ці вершини не сходила» (Зеров М. Вказ. праця. — С. 414).

559

Відомо, що серед «пражан» лесезнавчі розвідки були не тільки в Є. Маланюка, — так, О. Теліга раз у раз перепитує в листах Н. Лівицьку-Холодну: «Чи пишеш про Лесю Українку? Як посовується твоя праця?» (Documents for the Study of Literature and of Ideological Trends. Correspondence… — P. 718.; див. також: Ibid. — P. 697, 710); є дані, що Лесею Українкою серйозно цікавився Л. Мосендз, чию спадщину досі навіть не зібрано докупи (див.: Набитович І. Леонід Мосендз — лицар святого Ґрааля. — Дрогобич: Вид. фірма «Відродження», 2001), і взагалі цілий цей історико-літературний пласт ще лежить облогом і потребує сили-силенної копіткої архівної роботи.

560

Те, що в цій «великій любовній драмі» під приводом любовної боротьби насправді розгортається боротьба за владу (перший знак кризи лицарського неоплатонічного ідеалу!), з повною ясністю змогла встановити щойно феміністична критика, першим — Р. Веретельник у 1989 р. У своїй роботі (Confronting a Legend: The Stone Master. A Feminist Reading of Lesia Ukrainka's Dramas. — P. 2—16) він подає й докладний аналіз історії інтерпретацій «Камінного господаря» вітчизняною та зарубіжною критикою, — сюжет, який я тут змушена опустити, тим більше, що вже писала про нього в іншому місці (див. текст моєї Лекції ім. Мілени Єсенської 2004 р. у Віденському Інституті Гуманітарного Знання — Modernism, Feminism, Nationalism: The Death of Don Juan? на www.iwm.at/index.php? option=com_content&task=view& id=104&ltemid=275): цей сюжет добре ілюструє еволюцію, впродовж XX століття, поглядів на міф Дон Жуана й суспільну роль жінки, але до нашої теми має хіба що опосередковану дотичність.

561

Див.: Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про Дон Жуана в історично-літературній перспективі // Дон Жуан у світовому контексті / Упор. В. Агеєва. — К.: Факт, 2002. — С. 30—31.

562

Gendarme de Bevotte, George. La Legende de Don Juan. 2 vols. — Parts: Hachette et Cie, 1911. Леся Українка мала в себе перший том цього видання, який закінчується на «Дон Жуані» Байрона (див.: Гозенпуд А. Поетичний театр: Драматичні твори Лесі Українки. — К.: Мистецтво, 1947. — С. 219).

563

Не варт забувати: Леся Косач 1880-х — це не стільки «дівчинка у вінку», як нас досі намагається переконати вся наша культурно-освітня інфраструктура, скільки «дівчинка з томиком Жорж Санд»: факт, який дуже багато дає для зрозуміння того, як формувалась її професійна й ґендерна ідентичність (згодом на той самий взірець вона наставляла сестру Ольгу: «А George Sand все-таки читай! То не вадить!» [1 1, 237]). Її власна юнацька казка 1890 р. «Лелія» (де Лелія — цариця ельфів) — явна данина зачаруванню однойменним романом французької письменниці (друзям-«плеядівцям» вона навіть радила перекласти його на українську). У контексті теми Дон Жуана «Лелія» Жорж Санд цікава як перший жіночий протест проти головного чоловічого міфа європейської культури — перший, хоч і кволий, голос «другої сторони».

564

Зате у вступних ремарках є інші важливі «позначки» — про те, що замість деяких іспанських назв авторка вживає їх французькі й італійські відповідники, «бо так воно освячене віковою традицією у всесвітній літературі»: пряма вказівка читачеві, що його запрошують не в середньовічну Іспанію, а в простір літературного міфа.

565

Касти «морісків» (арабів-вихрестів) та «нових християн» (євреїв-вихрестів) утворилися в Іспанії після 1502 p., коли з країни було вигнано іновірців (мусульман та юдеїв), а ті, хто лишився, мусив прийняти католицтво (NB: в «академічному» 12-томнику тут, як і в усіх примітках до «Камінного господаря», повна маячня, «мориска» чомусь робиться мусульманкою, і незрозуміло, як же вона потім «пішла в черниці»?).

566

Цю антитезу формулює в IV дії Аннина покоївка Маріквіта: «Тут (у Мадриді. — О. З.) не Севілья! Ох, тепер в Севільї / дзвенять-бринять всі вулиці від співів, / повітря в'ється в прудкій мадриленьї, / а тут повітря кам'яне…». Взагалі, слуги — Аннина Маріквіта й Жуанів Сганарель — нерідко «працюють» у поліфонії драми голосом фройдівського «несвідомого» своїх панів, «партіями лівої руки», чиє призначення — оприявнювати те, що неявне «на горішніх регістрах».

567

Див.: Ахматова Анна. «Каменный гость» Пушкина // Ахматова Анна. Сочинения: В 2 т. — Т. 2. — Москва: Худож. литература, 1987. — С. 71—85.

568

Ненадкевич Є. Українська версія… // Дон Жуан у світовому контексті. — С. 25.

569

У свій «плеядівський» період Леся Українка захоплювалась ним, мабуть, не менше, ніж свого часу Пушкін (пробувала навіть перекладати!). В її education sentimentale Мюссе явно відіграв роль одного з тих базових поетичних «фреймів», за допомогою яких юнацька чуттєвість адаптується до мови культури. Це добре видно з листа до кузини Л. Драгоманової-ІІІишманової від 02.10.1896 p., де йдеться про втрату рідних — і дядька, й улюбленої «бабушки», Є. Драгоманової-Цяцьки: «Вчора якось случайно я розгорнула Musset, попала на «Lettre à Lamartine»… Ти пам'ятаєш, як він там говорить», — далі йде ціла строфа з «Листа до Ламартіна» (про смерть і забуття), далі панна Лариса перебиває сама себе, перепрошуючи «за такий modus scribendi» й виправдовуючись, що, мовляв, «як же безтолкова може писать толково, „ведь это ясно, как простая гамма!“» і т. д. [10, 355]), — видно, як чуттєве сум'яття шукає собі адекватного словесного коду, як гіперемоційна молода жінка вчиться у французького поета вбирати свій душевний Drang-und-Sturm у форми класичної ясности.

570

Квітка К. На роковини… // Спогади… — С. 252.

571

Cyzevs'kyj, Dmytro. A History of Ukrainian Literature. — P. 616.

572

У нашій культурі це першим спостеріг Л. Мосендз — при роботі над перекладами з Дж. Чосера: «…Яка висока уява була тоді до виховання мужчини. І вимоги до такого лицаря і його сина! Як змінилося все! Принаймні „urbi et orbi“. Цікаво, що жінки змінилися менше. Така вдовичка — Божа сестричка — живий тип і досі. Ґебрид

Відгуки про книгу Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій - Оксана Стефанівна Забужко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: