Українська література 17 століття - Автор невідомий
Подається за цим виданням.
Твір виявив Ю. Кшижановський на 96—98 с. 27-ої книги 2-го розділу Архівів Радзивіллів, яка містить документи 1682—1718 pp. і зберігається у Головному архіві давніх актів у Варшаві. Виник він, найімовірніше, в католицькому, уніатському чи протестантському середовищі як пародія на проповідницьку практику малоосвічених рядових православних священиків, а може, є виплодом маидрованих дяків.
1 Люципер (Люцифер) — архангел, інше його ім’я Сатанаїл; загордившись, підбурив частину ангелів проти бога, за що інший архангел, Михаїл, вождь небесного воїнства, скинув його разом з повсталими ангелами в безодню; одне з імен диявола, сатани, головного з-поміж злих духів, провідника нечистої сили, уособлення всього зла на землі, володаря пекла.
2 Петровка (Петрівка) — народна назва багатоденного посту перед святом апостолів Петра і Павла, яке припадає на 29 червня за ст. ст.; початок цього посту залежить від дати великодня, а тому триває від шести тижнів до восьми днів.
3 Спасовка (Спасівка) —народна назва багатоденного посту на честь успіння богородиці, яке відзначається 15 серпня за ст. ст.; триває з 1 по 15 серпня; назву зумовлено тим, що на 1, 6 і 16 серпня припадають три свята на честь Ісуса Христа — спасителя, які в народі іменуються Спасами.
4 Филиповка (Пилипівка) — народна назва сорокаденного посту перед різдвом, який триває з 15 листопада до 24 грудня за ст. ст.; назву зумовлено тим, що в переддень його початку (14 листопада) відзначається пам’ять апостола Філіппа.
5 Великий піст — піст, який триває сім тижнів перед Великоднем.
АНОНІМ
Г у стинський літопис. Фрагменти.— Це хронографічна і літописна компіляція, укладена в 1623—1627 pp. Існує припущення, що її укладачем був Захарія Копистенський. Основний список 1670 р. виготовив ієромонах Гуетинського монастиря Михаїл Лосицький. В хронографічній частині пам’ятки подається стислий огляд всесвітньої історії від «початку світу» до розселення слов’янських народів і виникнення Київської Русі. В літописній частині викладаються відомості про історичні події на українських землях Bljx часу заснування Києва до 1597 р. Тут розповідається про становлення, розквіт і занепад Київської Русі, про становище українських земель після татаро-монгольської навали, про їхні зв’язки з Північною Руссю, про загарбництво литовських князів, шляхетської Польщі та султанської Туреччини, про напади на Україну турків і татар. Закінчується твір нарисами «Про походження козаків», «Про запровадження нового календаря», «Про початок унії».
Подається у перекладі В. І. Крекотня сучасною українською мовою за списком 1670 р. (Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна, відділ рукописів, ф. 205, № 118).
1 Потоп — у біблійній міфології всесвітня повінь, наслана богом за людські гріхи; у хвилях потопу загинули всі люди і тварини, окрім божогр обранця Ноя, його родини і тих живих створінь, яких він узяв на свій ковчег.
2 Стовпотворінн я.— Нащадки Ноя споруджували у Вавілоні вежу, яка мала доояґтй rfe6.a, а:ле бог зруйнував її, визнавши це будівництво за вияв гріховного зуїрайьства.
3 Розділення мов.— Зруйнувавши вавілонську вежу, бог розділив, «змісив» мови її будівничих, щоб вони не могли порозумітися між собою.
4 Розсіяння люд у.— Після розділення мов люди, не маючи змоги спілкуватися, розсіялися по світу, започаткувавши різні народи.
5 ... у монастир і... гуртожительному Густинськом у...— Йдеться про Густинський чоловічий монастир в селі Густинь на правому березі річки Удаю, біля міста Прилуки на Чернігівщині; заснований 1600 р. Протягом тривалого часу був осередком політичних і культурних зв’язків між Україною, Росією та Молдавією. Ансамбль його споруд — видатна пам’ятка української архітектури стилю барокко.
6 Гомер (IX ст. до н. е.) —давньогрецький поет; йому приііисують авторство епічних поем «Іліада» та «Одіссея».
... турок Грецію осі в.— Ідеться про завоювання Візантії турками, яке завершилося взяттям Константинополя у 1453 р.
8 «Попроси отця свого, і покличе до тебе учителів, і научить тебе» — «... Вопроси отца твоего, и возвЬстит тебі, старцьі твоя, и рекут теб'Ь...» — П’ята Книга Мойсеева, Второзаконіє, гл. 32, ст. 7.
0 Афет (Іафет, Яфет) — за біблійною легендою, один із трьох синів Ноя, родоначальник європейських народів.
10 Гомер — за біблійною легендою, один із синів Афета; від нього начебто походять кельти (прадавні кіммерійці і кімри римських часів), які колись жили над берегами Чорного й Азовського морів. Згодом під тиском скіфів вони рушили на північний захід і зайняли північні острови і півострови Європи.
11 Р и ф а т — другий син Гомера, онук Ноя.
12 Пафлагони — населення Пафлагонії, країни на чорноморському узбережжі Малої Азії.
...е нети, генети, а-енеди, венедиц і...— слов’янські племена,- які на-'рубежі і в перших століттях нової ери жили між Ельбою (Лабою) на заході і межиріччям Дніпра та Оки на сході, Балтійським морем на півночі і Дунаєм та Карпатами на півдні.
14 Анти — південно-східна група давньослов’янських племен; жили переважно в лісостеповій смузі східної Європи протягом другої половини IV — початку VII ст.
15 А л а н и — група сарматських племен.
" Роксани (роксолани) — група сарматських племен.
17 М о с о х — сьомий син Яфета, онук Ноя.
18 Сарматія — країна сарматів, іраномовних кочових племен (аор-сів, язигів, роксоланів, аланів та ін.). Європейська Сарматія займала землі над Чорним морем (між Доном і Віслою); азіатська Сарматія — від Дону до Уралу.
Александр Македонський (356—323 до н. е.) — цар Македонії з 336 p., син Філіппа II Македонського, вихованець Арістотеля; славетний завойовник: підкорив землі до ріки Інду, створивши світову монархію, яка розпалася по його смерті.
Азія Менша — Мала Азія.
21 Йосиф Флавій (37—бл. 100) —давньоєврейський воєначальник та письмеиник-історіограф.
22 Птоломей Клавдій — давньогрецький вчений, жив у II ст. н. е. в Александрії; розвинув геоцентричну концепцію світобудови; у творі «Географія» він систематизував географічні знання свого часу. Або:
Птоломе й І Сотер («Рятівник») — один із воєначальників Алек-сандра Македонського, засновник царської династії Птоломеїв, яка правила в елліністичному Єгипті у IV—III ст. до н. е.
23 Г е р о д о т (бл. 490—