Українська література 17 століття - Автор невідомий

2 Кирилов є,— Йдеться, мабуть, про східних патріархів християнської церкви і видатних теологів Кирила Александрійського (бл. 370і-г-після 448) і Кирила Ієрусалимського (315—386).

3Євстафій — константинопольський патріарх (1019-г-1025); відрядив послів до папи Іоанна XIX з пропозицією дати добру плату за те, щоб визнали його вселенським патріархом.

4 Никола (Миколай; ?—1156) — візантійський богослов і філософ, автор «Спростування настанов Прокла Платоніка» і «Викриття латинян за пунктами». Був єпископом міста Мефона (Медона) в парнаській митрополії. На соборах 1156 і 1157 рр, відстоював сувору ортодоксію проти неопля тонічних тенденцій західної церкви.

5 Никита П е к т о к р а т (Стіфат) — чернець Студійського мо настиря у Константинополі, прихильник константинопольського патріарха Михаїла Керуларія під час розриву його з Римом у 1053 p., автор аптикато-лицького трактату.

6 Никита, філософ константинопольський, учитель східної церкви.— Очевидно, це Никита Пафлагон — візантійський філософ кінця IX— початку X ст., що діяв у Константинополі і бл. 880 р. уклав життєпис константинопольського патріарха Ігнатія; йому приписують церковні піснеспіви та вірші; або це Никита Акомінат (Хоніат; ?— 1213) — візантійський хроніст.

7 Євстратій (?— після 1117) — візантійський письменник-бого-слов, автор творів, спрямованих проти католиків і вірмен.

8 Іоанн К с и ф і л і н.— Йдеться про Іоанна VIII Ксифіліна (1006— 1075), константинопольського патріарха (1064—1075).

9 Михаїл І Керуларій (? —1058) — константинопольський патріарх (1043—1058), один з призвідців розділу східної і західної християнських церков.

10 Калліст — очевидно, Никифор Калліст І, візантійський історик і поет, укладач віршованої бібліографії літургійної поезії; у 1350—1353 і в 1355—1363 pp. константинопольський патріарх.

11 Ф і л о ф е й.— Йдеться про Філофея Коккіна, константинопольського патріарха в 1353—1354 і 1364—1376 pp.

12 Ф о м а А к в і н а т (Аквінський; бл. 1225—1274) —чернєць-домі-ніканець, філософ-богослов. Систематизував і синтезував середньовічний католицький світогляд, виробивши філософію томізму. З-поміж його творів виділяються два універсальні компенді'і — «Сума теології» і «Сума проти поган», коментарі до текстів Біблії та творів Арістотеля.

13 Путенський монастир — монастир у Молдавії, де якийсь час жив Захарія Копистенський.

нКонстантин Гарменопул (Арменопул; 1320—1382) —візантійський письменник і державний діяч, верховний суддя у Фессало-ніках (Солуні), автор «Підручної книги законів» («Шестикнижжя»)

15 Єпіфаній — константинопольський патріарх (520—535), проводив політику примирення з римськими папами.

16 Петро—антіохійський патріарх у XI ст.; автор антикатолицької статті «Одпис венеціанському архієпископу Доменіку», відомої в східнослов’янських списках XVI ст.

17 Іоанн — антіохійський патріарх (1092— 1103), християнський пись% менник і оратор. Можливо, Захарія Копистенський мав на увазі Іоанна Малалу (бл. 491—578), візантійського хроніста, очевидно, сірійця за походженням, якого в час написання «Палінодії» нерідко ототожнювали з константинопольським патріархом Іоанном Антіохійцем.

18 Феодор Вальсам он — християнський письменник, антіохійський патріарх.

19 ...п реподобний Никон в Чорній Гор і...— Йдеться про Никона Чорногорця, християнського письменника XI ст., ченця Чорної Гори поблизу Антіохії, укладача «Пандектів» і «Тактикону» — збірників правил і пояснень чернечих обов’язків та відомостей з історії християнства. Його твори відомі на Русі з XII ст.

20 Євфимій Зигавен (Зігабен; ? — 1118) — візантійський письмен-ник-богослов, коментатор Біблії, зокрема соборних послань апостолів і послань апостола Павла, автор твору «Догматичне всеозброєння православної віри».

21 Михаїл Сиггел (Сингелл, Синкелл; ?—бл. 835) —християнський письменник-богослов, автор полемічного трактату «Виклад про православну віру», перекладеного з грецької на'церковнослов’янську мову і включеного в збірник Святослава 1073 p.; трактат став джерелом для літописної статті, спрямованої проти латинян. Михаїл був священиком, синкеллом і протосинкеллом єрусалимським.

22 І о в, монах — очевидно, Іов (Іоанн, Єзекіїль) Княгиницький (? 1621), український церковний діяч; обновив і пожвавив православне чернецтво в межах Речі Посполитої.

23 Іоанн К а н т а к у з е н,—Йдеться про Іоанна VI Кантакузена (? — 1383), візантійського імператора (1347—1354). В 1355 р. постригся в ченці під іменем Іоасафа; в монастирі написав «Історію», в якій зробив огляд візантійських та деяких світових подій між 1320—1356 pp.

24 Н и к и ф о р.— Йдеться про Никифора, константинопольського патріарха (792—828), автора памфлетів, гімнів, історичних праць, або про Никифора II, константинопольського патріарха в 1260 р.

2,1 Максим Плянудес (бл. 1260—бл. 1330) — візантійський письмешшк-богослов, граматик і ритор; знавець античної культури, один із попередників гуманізму доби Відродження; переклав грецькою мовою твори Катона Старшого, Цезаря, Ціцерона, Овідія, Боеція та ін.; коментував твори Арістотеля, Платона; близько 1300 р. уклав збірку байок Езопа та його життєпис.

26 Никифор Грегорас (1295—І360) — візантійський письмен-ник-богослов і вчений-гуманіст, автор проекту реформи календаря; полемізував із філософом-гуманістом Варлаамом Калабрійським, боровся проти містики Григорія Палами. В 1351 р. відлучений від церкви і ув’язнений в монастирі. Його «Римська історія» охоплює період 1204-1359 pp. і висвітлює переважно церковно-богословську боротьбу у Візантії.

27 Святий Григорій (архієпископ фессалоницький (солунський), або Григорій Палямас, чи Палама, XIV ст.) — християнський письменник-богослов, полеміст, автор «Бесідування» з євреями і турками та «Відповідей», що увійшли до «Книги, глаголемої Рушка, сирсчь разрушающая догматьі и богословіе латиньское», списки якої були поширені серед східнослов’янських книжників XV—XVII ст.

2! Варлаам Калаврійський (XIV ст.) —чернець родом із міста Семінарії в італійській провінції Калабрії, візантійський проповідник і письменник-богослов. Започаткував релігійно-філософський рух, що вилився у тривалу боротьбу між його послідовниками (варламітами) і послідовниками Григорія Палами (паламітами).

29 Герма н Сповідник — очевидно, Герман II, візантійський проповідник і богослов-полеміст, константинопольський патріарх у 1222 — 1240 pp. Вів рішучу боротьбу з папським престолом, зокрема з ідеєю унії між західною і східною християнськими церквами.

"...Максим, монах, которий в Москві скончався...-Йдеться, мабуть, про. Максима Грека. (Михаїла Триволіста; 1475—1556), письмеїшика-богослова, перекладача; вчився в Італії, 1518 р. приїхав з Афону до Москви перекладати церковні книги, 1525 р. був ув’язнений в монастирі, де й помер.

31 Іоанн Зонарас (Зонара; ?— після 1159) — візантійський хроніст, автор огляду всесвітньої історії від створення світу до вступу на престол візантійського імператора Іоанна Комніна 1118 р. Його хроніка була популярною в середні віки та в епоху Відродження, зокрема у піве. денних та східних слов’ян. ,

32 Мелетій — Мелетій Пігас (XVI ст.); активно боровся проти католицької агресії на православний Схід та ідеї і здійснення унії; брав участь у релігійному житті на Русі, у церковних справах