Феномен доктора Хауса - Євгенія Сергіївна Захватова
Нерідний батько, до того ж мешканець консервативного американського Півдня, в дитинстві був дуже суворий до хлопчика. Однією з причин утечі Грегорі з дому було бажання позбутися тиранії вітчима. Значить, Хауса можна розглядати як типову жертву домашнього диктату — досить поширеної проблеми в сучасній Америці, й не лише там. Звідси — потреба пресингувати і принижувати своє оточення, навіть якщо таким ставленням насправді хочеться висловити любов, приязнь і повагу.
Грегорі Хаус — доктор. Коли людину називають доктором, це може означати його приналежність до медицини, тобто — що ця людина працює лікарем. У «House M. D.» йдеться саме про медиків, але доктор — це ще і вчений ступінь. У Європі й Америці традиційно уточнюється, які саме науки досконало засвоїв той, кого називають доктором. Приставка «M. D.» щодо Хауса, найімовірніше, означає «доктор медицини».
Одначе вітчизняному глядачеві добре знайомий також інший доктор, який не має до медицини жодного стосунку. В середині 1980-х років у радянських телеглядачів мав величезний успіх італійський серіал «Спрут» (La piovra). Головного героя фільму, комісара кримінальної поліції Коррадо Каттані, всі, з ким він спілкувався, шанобливо називали «доктор Каттані»: таке звернення означало, що комісар має вищу юридичну освіту. У цьому ж фільмі докторами називають банкірів, що підтверджує їхню вищу економічну освіту.
Доктор Коррадо Каттані (ліворуч). Кадр із серіалу «Спрут»
У XII столітті, коли чотирма відомими тогочасними правниками був заснований Болонський університет (тоді ще — школа права), цим почесним титулом нагороджувалися юристи, а у XІV столітті до них приєдналися медики, теологи і філософи. Доктори наук в Російській імперії вперше з’явилися в 1819 році. Цей вчений ступінь проіснував майже сто років, до 1917 року. Потім його скасували, а, так би мовити, реабілітували в 1934 році. Але, на відміну від західних аналогів, за межами тодішнього СРСР радянські учені ступені котувалися досить низько.
Та й справді радянські кандидати і доктори наук не завжди заслуговували на свій учений ступінь. Інколи він ставав предметом торгів — фінансових або політичних. Докторським ступенем могли нагородити не за реальні заслуги, а за вірнопідданство, тимчасом як справжні вчені, котрі відрізнялися незалежністю думок і ставили професіоналізм вище за політику й ідеологію, або позбавлялися докторського ступеня в покарання за нелояльність до влади, або взагалі не могли його отримати. Можна з великою імовірністю твердити, що у Радянському Союзі Хаус навряд чи зміг би стати доктором медичних наук.
В сучасній Україні ситуація з присвоєнням наукових ступенів суттєво не поліпшилася. Від початку 2000-х років у пресі одне по одному з’являються повідомлення про притягнення до відповідальності того чи того науковця з фальшивим дипломом. Так, за даними прес-служби МВС у березні 2003 року співробітники Тернопільського національного університету внесли в атестаційну справу дані про те, що одному з викладачів надано звання доцента однієї з кафедр. Для одержання цього вченого звання не було жодних підстав, і рішення про його присвоєння було абсолютно незаконним. У 2008 році вибухнув іще один скандал: проректора одного з державних вищих навчальних закладів столиці правоохоронці звинуватили в підробці диплома кандидата економічних наук і невідповідності займаній посаді. Проректор використав підроблений диплом Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва з метою посісти керівну посаду, що передбачає відповідне вчене звання або науковий ступінь. Крім того, правоохоронці встановили, що проректор одержував заробітну плату наукового співробітника-викладача. А на рік раніше співробітниками СБУ і МВС у Києві була припинена протиправна діяльність групи зловмисників, які вимагали гроші в науковців. Було встановлено, що здирники вимагали 200 тис. гривень у першого проректора одного з академічних вузів України на підставі того, що в наукових працях кандидатів, які вже захистили дисертації, є плагіат. А чого варті викривальні скандали, замішані на політиці: починаючи з 2004 року в Україні раз по раз виринають високопосадовці, котрі мають фальшиві кандидатські та докторські ступені. Одного такого в 2009 році виявили навіть серед керівних працівників СБУ.
Між іншим, така ситуація з вищою освітою, в тому числі медичною, не в останню чергу посприяла особливій популярності «House M. D.» в Україні: глядачі воліли хоча б по телевізору побачити справжнього доктора медицини, котрий цілком відповідає своєму званню.
Спеціалізація Грегорі Хауса — інфекціоніст-паразитолог. Це лікар, який займається діагностикою інфекційних хвороб, спричинених різноманітними паразитами (глистами, амебами, трихомонадами, лямбліями і т. д.). Розуміючи, що причину інфекції слід насамперед шукати у пацієнта вдома, Хаус не ставить діагнозу, заздалегідь не доручивши своїм підлеглим оглянути житло хворого, прилеглу до нього територію, а також побувати на робочому місці пацієнта. А що пацієнти не квапляться пускати свого лікаря в особисте життя, Хаус, керуючись власним переконанням, що «всі брешуть», докопується правди, незаконно проникаючи в помешкання. Щоправда, сам він нечасто здійснює такий обшук, посилаючись на хвору ногу. Але члени його команди за його вказівкою регулярно порушують закон. Незаконне проникнення в приватне житло, як і будь-яке інше несанкціоноване втручання в особисте життя, — серйозний злочин в Америці, проте Кадді заплющує очі на дії своїх колег. Адже Хаус — геніальний лікар, який рятує життя багатьом пацієнтам, і якщо порятунок неможливий без незаконного вторгнення, докторові-самодурові це сходить з рук.
Роман з вікодином
Грегорі Хаус не завжди був таким жовчним, уїдливим, дратівливим циніком. У студентські роки він навіть умів усміхатися, про що свідчить знайдений колегами в його будинку випускний альбом. Іншим його пам’ятає і колишня дружина, Стейсі Ворнер, яку він звинувачує в усіх своїх бідах. Грегорі переконаний: саме через учинок Стейсі він остаточно розчарувався в житті. Це з її вини він став самітником і мізантропом.
Улюблені «ласощі» Хауса — вікодин
Певна річ, Хаус навряд чи змінився кардинально. Він і до каліцтва був не найприємнішою в спілкуванні людиною. Проте оскільки така розсудлива і ра ціональна жінка, якою постає перед нами наприкінці першого сезону Стейсі, полюбила Грегорі, значить, до хвороби він умів залицятися до жінок і подобатися їм. Зрозуміло, коли Стейсі познайомилася з Хаусом, він уже був неординарною особистістю. Можливо, їй навіть довелося боротися за своє кохання з іншими шанувальницями цієї нестандартної і талановитої людини. Але саме максималізм Хауса і його небажання пристосовуватися до складної ситуації призвели до розриву. Якби на місці Стейсі опинилася інша жінка, можливо, вона
