Феномен доктора Хауса - Євгенія Сергіївна Захватова

Виставка автомобілів на «Шоу вантажівок»

Розділ 3

Друзі, колеги, вороги

Телекритики відзначають, що доктор Грегорі Хаус — дуже добре продуманий персонаж. Він самодостатній, і якщо збоку може здатися, що життя похмурого лікаря одноманітне й нецікаве, сам Грег так не вважає. Одна з причин успіху серіалу «House M. D.» полягає в тому, що і автори ідеї, і сценаристи, і режисери, і актори — насамперед Г’ю Лорі — дуже швидко зрозуміли: не важливо, як би вони, реальні люди, повелися в тій чи тій ситуації на місці доктора Хауса. Важливіше, як думає і чинить сам Грегорі — людина, яку вони створили і втілили на екрані. Хаус швидко вийшов із-під контролю «батьків», і тепер вони не в змозі змінити своє «дітище».

Так, глядачам дуже хочеться, аби Грегорі Хаус відмовився від вживання наркотиків і став поводитися з оточенням коректніше. Ще нам було би приємно, якби Хаус визначився в стосунках із жінками: відповів на почуття Камерон, або повернув собі Стейсі, або врешті-решт усвідомив, що кохає Лізу Кадді. Коли Грег через свій норов опиняється в черговій халепі, глядачі стискують кулаки, чекаючи, коли ж свій кулак стисне Хаус, аби врізати Воглерові чи дати чоловічу відсіч Тритеру. Проте нічого не відбувається: стикаючись із неприкритою агресією та втіленням зла, Грегорі поводиться як толстовець — не опирається злу насильством. Нарешті, глядачам не хочеться, аби привиди Ембер і Катнера довели нашого героя до божевілля. Але той Хаус, якого ми бачили в попередніх серіях, наприкінці п’ятого сезону не зможе опиратися, не витримає — зламається, дозволивши друзям відвезти себе в божевільню.

Понад усякий сумнів, глядачеві цікаво спостерігати не лише за медичними загадками-розгадками в серіалі, але й за всіма змінами, що поступово відбуваються як у житті жовчного лікаря, так і в ньому самому. Хаус — відлюдник, який волів би жити в соціальному вакуумі, й навіть діагноз ставити, не підводячись із крісла та не спілкуючись із пацієнтами. Серіали замінюють йому спілкування, шоу вантажівок — емоції, повії — кохання, гітара з лихвою компенсує всі досягнення світової культури.

Проте втекти від життя і повністю ігнорувати людське оточення Грегорі не може. Що ж лишається? Йому не досить просто змиритися з думкою, що без людей не можна обійтися, — в своїй звичній манері він перетворює оточення на почет короля. Люди довкола, своєю чергою, теж впливають на характер Хауса. Якщо у всьому, що стосується постановки діагнозу, його слово переважує думки інших, то життя Хауса поза роботою — це не лише його персональна боротьба з людством, але і зустрічна спроба друзів, колег і навіть ворогів змінити самого Грегорі. У таких випадках почет або, як називає своїх колег сам Хаус, слуги перестають бути такими. Чомусь навчаючись від Хауса, друзі та колеги навзаєм допомагають йому відкрити в процесі спілкування з людьми щось нове для себе.

Хто ж ці герої? Як вони вибудовують стосунки з Грегорі Хаусом? Чому Хаус знущається з них, незважаючи на те, що вони поважають його?

Ліза Кадді, леді-бос

В одному з епізодів першого сезону доктор медицини Ліза Кадді (Lisa Cuddy), головлікар клінічної лікарні Принстон-Плейнсборо, яку грає акторка Ліза Едельстін (Lisa Edelstein), з’являється в негарних окулярах. Коли Хаус обрушує на неї цунамі своїх знущань, глядачам не шкода цієї мегери з замашками «синьої панчохи».

Спочатку Кадді повинна була з’явитися саме в такому вигляді і з серії в серію дошкуляти Хаусу. Якби Ліза не змінилася, вона ризикувала стала єдиним об’єктом кепкувань Хауса, якого глядачам не шкода: ну хто пожаліє мегеру… Завідувачка лікарнею повинна мати вигляд типового начальника, консерватора і свавільника, якого не гріх і підсмикнути. У детективних історіях такою дійовою особою зазвичай буває шеф поліції, начальник «убивчого» або будь-якого іншого поліцейського відділу, в якому працює скромний і незалежний герой. Або редактор газети чи телеканалу, де трудиться талановитий журналіст, котрий веде приватне розслідування на свій страх і ризик та викриває капості сильних світу цього. У сучасних російських серіалах протистояння «розумний герой — тупий начальник» побудоване за схожим принципом. Коли ж говорити про нечисленні поки що українські зразки масової культури, то слід відзначити: таке протистояння не запозичене, не данина моді чи «формату», а цілком відповідає українському менталітету. Про це, зокрема, пише в своєму дослідженні «Український менталітет» лікар-психотерапевт Олександр Стражний, визначаючи українців як «вільних, гордовитих щодо будь-якої влади», котрі «однаково не відчувають ані пієтету до сильних світу цього, ані страху перед ними». Українці, на позір заполітизовані, насправді ж не визнають над собою жодної влади, здебільшого тримають дулю в кишені, анархічні за способом мислення і завжди критикують «начальство», яке напередодні самі ж собі обрали.

Доктор Ліза Кадді

Але дуже скоро творці «House M. D.» збагнули: у такій якості — постійно критикованої мегери — Ліза Кадді не зможе повноцінно розвиватися як персонаж. Увесь час опиратися ініціативам Хауса і не пускати геніального лікаря до пацієнтів може лише недалека людина. Значить, або Грегорі повинен звільнитися з Принстон-Плейнсборо у пошуках нового, комфортнішого місця роботи, або Ліза посіла не своє місце в кабінеті керівника. Тому Кадді швидко міняється: ми бачимо людину, котра щиро переживає за Хауса, який займається самознищенням. Вона сувора, але мислить розважливо, а через те — справедлива. Кадді можна назвати другом Хауса і єдиною людиною в усій лікарні, здатною хоч якось його контролювати, коли норовистий лікар стає зовсім некерованим і треба накласти хоча б якусь заборону, ввести хоч яке-небудь табу, аби геніальний розум Грегорі не почав використовуватися з руйнівною метою.

Кадді: Потрібен аналіз у лабораторії — копію мені. Робиш знімок — копію мені. Ти ще тільки подумав про знімок — копію мені!

Ліза Кадді — єврейка, їй 38 років, вона — доктор медицини. Про її родину відомо, що її батьки живі, а ще в неї є сестра. Мріяти про те, щоб стати лікарем, вона почала вже в дванадцятирічному віці. Батько з дитинства був для неї ближчим за матір, тому вона пішла його шляхом, обравши ендокринологію та вирішивши стати найкращою в своїй царині.

Ендокринологія — наука про будову і функцію залоз внутрішньої секреції (ендокринних залоз), вироблені ними продукти (гормони), про їхню дію на організм тварин і людей; а також про захворювання, спричинені внаслідок порушення функції цих залоз або дії цих гормонів. Ендокринологією називають також галузь практичної медицини, що займається лікуванням хвороб, пов’язаних із порушеннями в ендокринній системі. Роком виникнення сучасної ендокринології вважається 1848-й, коли британський лікар