Хліб на списі. Фраґменти віршів - Архілох

ницьма, — випростовують, а тих, Хто ступав, високодумний, певним кроком, навпаки, — Горілиць кладуть; тоді вже й біди обсідають їх, От вони й блукають, вбогі, мов несповна розуму.[61] 125. «Злидарі, мої краяни, зрозумійте ж ви мене…»
Злидарі, мої краяни, зрозумійте ж ви мене — Словом тим до вас звертаюсь… 126. «Над тим островом, над нами…»
Над тим островом, над нами, хай постійно не висить Камінь Тантала… Еподи[62]
«…стлумивши геть усю хіть…»
   «…стлумивши геть усю хіть. На це ж наважся… Коли ж уперто, спраглий, на своїм стоїш, —    Є в нас одна на порі — давно ти їй пригледівся — З красунь красуня, ружі цвіт. Кажу тобі —    Не дорікнеш їй нічим, солодку пару матимеш» — Мене вмовляла. Я ж на те одмовив їй:    «Донечко Амфімедо, що знатністю й умом була Між перших перша — вже й вона в землі лежить —    Скільки-то для молодих богиня втіх придумала, [10] Крім діл високих, — досить однієї з них.    Що ж до заручин — про те, нехай лиш ніч розкрилиться, Ми вдвох, — а з нами ще й боги, обсудимо.    Що повелиш — те зроблю: жаги вже не гаситиму. Під ворітьми десь чи піддашшям,