Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Сінташтинські «міста» й собі мали укріплені обвідні вали й рови. Стіни могли бути земляними, з глиняних блоків, облицьованих кам’яними плитами. Всі укріплені поселення стоять на узвишшях, займаючи площу в кілька гектарів і більше. Вивчення могильників принесло несподіванку — в групі захоронень дорослих чоловіків виявлено відбитки коліс колісниці, а тоді й рештки коліс, що мали 12 спиць і діаметр близько метра, з виступаючими ступицями. А в «Ріґведі» колісниці відігравали помітну роль.
Водночас між цими пам’ятками й «Ріґведою» є відмінності. У згаданих поселеннях знаходять металоливарні печі, горни, залишки руди, а в могильниках — численні предмети з бронзи. У «Ріґведі» ж дасівські фортеці-пури ажніяк не пов’язані з виплавкою та обробкою металів (СВР, 227–228).
«Ріґведа» проливає світло й на деякі нюанси, пов’язані з пурами. У ведійському санскриті приналежність виражається кількома способами. Один із них зразка Києва фортеця, Володимирове місто тощо. У подібній конструкції з pura поєднуються особові імена низки асурів-демонів, чиї фортеці Індра зруйнував: Арбуда, Варчін, Дану, Куява, Піпру, Раухіна, Шамбара, Шушна тощо. Дехто з дослідників вважає, що більшість цих імен належить історичним особам — вождям племен, ворожих аріям. Ці імена, окрім Шушна, не мають виразної індоєвропейської етимології, тому передбачається їх приналежність до мов аборигенної людності. Шушна («Сушитель») — демон посухи, зображуваний у подобі змія-жеруна, що моторошно сичить. Індра долає Шамбару вкупі з арійським царем Діводасою, онука якого звали Судас.
Для імені Шамбара Парпола пропонує тлумачення, яке засвідчує його «арійський» статус, бо в буддійському тантризмі ім’я одного божества має варіанти Шамбара й Шамвара, Самбара й Самвара (мовою хінді — Шамбар, Шамвар, Самбар і Самвар). Дослідник висновує: ім’я Sambara утворене від кореня var — «оточувати», «огороджувати», «захищати», «охороняти», і префікса sam. І таким чином var тотожне авестійському var — «укріплене місце», «фортеця». У санскриті samvara означає «загорожа», «гребля», «насип», а samvarana — «обора для худоби», а також — «відгороджування», «замикання», «зачиняння» (СРС, 667). Ім’я Самварана в «Ріґведі» має <387> мудрець-ріші. Для «Ріґведи» незвично, щоб ріші мав майже таке саме ім’я, як і демон, зважаючи на чітке розмежування лексики по двох протиставних одна одній зонах — «сприятливій», пов’язаній із богами-девами, й «несприятливій», пов’язаній із демонами-асурами.
Куру, легендарний цар Місячної династії, предок кауравів і пандавів, війну між якими описує «Махабгарата», був сином царя Самварани й Тапаті, дочки Сонця. Ім’я Тапаті містить той самий корінь tap, що й наші слова тепло, теплий, теплота, топити. І споріднене з іменем скіфської богині Табіті, яку Геродот ототожнює з Гестією (римська Веста) — богинею домашнього вогнища в грецькій міфології. А Табіті, Геродотову «царицю скіфів», дослідники якраз і вважають жіночим божеством, що уособлює родинне вогнище.
Про царя Самварану «Махабгарата» наводить переказ, що через всілякі лихоліття й ворожі напади він мусив полишити своє царство. З дружиною Тапаті, синами й родичами він оселився в лісистій місцевості біля гори, яку омивала велика ріка Сіндгу. Там у спорудженій фортеці всі спокійно жили тисячу років, а тоді їх одвідав великий мудрець Васіштха, нащадки якого носили пасмо волосся на виголеній голові. На восьмому році мудрецевого життя тут Самварана попрохав Васіштху стати його пурохітою, тобто домашнім жерцем. Той погодився, і невдовзі зробив так, що цар-вигнанець очолив усіх воїнів-кшатріїв на землі, звоював світ і здійснив багато винятково складних і щедрих царських жертвоприносин. Тапаті народила йому сина Куру, який прославив свою країну Курукшетру, досл. «Поле Куру».
Схоже, укр. обора має компонент var/bar, який на українському грунті прибрав форми вор/бор. Обора — кошара, огороджене місце для худоби, корів (пор. у Бориса Грінченка: «Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови»). Слово обора несе ідею круглоти, властиву й конфігурації давніх фортець. Прикметник обороватий означає «круглястий». Якщо йти далі, то й укр. боронити, оборона пов’язується з ідеєю кола, колового захисту й захисної споруди круглої форми. Прикметник оборонний — «захисний», очевидно, сходить до первісного уявлення про укріплення для захисту з усіх боків від ворожого нападу. Цілком можливо, що початкове о в слові обора — залишок давнішого ґо — «корови/воли», «худоба» (пор. індійське Ґопалан, відбите грецькою як Аполлон). Підтверджує таку думку й санскр. gotra — «сім’я», «рід» (первісно «череда/гурт корів»), то<388>тожне укр. отара. З іншого боку, санскр. goshala, досл. «корівник», по суті, теж «обора», на українському грунті має форму кошара (go — «корова», shala — «приміщення», споріднене з укр. зала, англ. hall).
Цікаве в цьому плані й укр. забора — «загорожа», «гребля», рос. забор — «паркан», походження і первісне значення яких остаточно не з’ясоване. Але компонент бор у них співставляють із давньоверхньонімецьким bara — «огороджена земля», середньоверхньонімецьким bar — «огорожа», «перепона» (звідки й бар’єр), а також забороло — «міська стіна», «паркан на міській стіні», старослов’янське забрало — «стіна міської фортеці» тощо (ЕСУМ, ІІ 214). Забора семантично відповідає слову загорожа, тобто бора/бор значеннєво тотожне город/горож від дієслова городити. В Україні чимало топонімів з компонентом город, городок (Білгородка, Вишгород, Звенигород, Івангород, Миргород, Райгород, Самгородок), а в Індії — з garh (Кішанґарх, Рамґарх, Тараґарх, Чандіґарх), яке й собі має значення «укріплене місце», «фортеця», «місто». У наведеному переліку індійське Тараґарх — семантичний двійник української Таращі на Київщині, де ща, як і ще (селище, городище, кладовище, монастирище, церквище, урвище) та щина (батьківщина, Київщина, Львівщина, Черкащина) споріднені з санскр. stha, sthana — «місце», «місцевість», «край».
Ім’я Шамбар/Самбар може виявитися спорідненим з українською назвою Самбор/Самбір, яку пояснюють то як «Самі бори» (мовляв, зелені бори вкривали всю округу), то як «Сам-бір», тобто «Один бір», виходячи з того, що є і хорватське місто Самобор. Інші вбачають у назві дослов’янське сам-бар — «злиття», «стікання», оскільки біля Самбора зливаються Дністер і його притока Яблонка (ТСУ, 311). Останнє тлумачення більш вірогідне, бо санскрит знає дієслівну основу shamb/ samb — «згуртовувати», «накопичувати», «збирати» (СРС,
