Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

Абгівіра — «Герой у всьому». Санскритський префікс abhiозначає «довкола», «звідусіль», «зусе<397>біч», «скрізь» і тотожний українському префіксу обі/об/о у словах об-ходити, об-бігати, об-діляти, об-крадати, обі-знаний, об-житий, об-ладнаний, об-дарований, обі-йми, об-лога, об-хід, об-ряд, оглядини (первісно — об-глядини) тощо. Санскр. abhivira ще має значення «воєначальник», «полководець», «командир».

Абгіджіт, «Всепереможний» — одне з імен Вішну, а також зірка (Вега греків). 28 хвилин до і 28 хвилин після опівночі й опівдня — це абгіджіта-мухурта. Вважається, що ця мухурта (сприятлива пора) позбавлена від поганих впливів, тому й найбільше підходить для початку добрих справ. Якщо за цієї мухурти вирушити в подорож (але не на південь), то мети буде повністю досягнуто. Саме цієї мухурти, вночі, народився Крішна.

Аховіра — «Винятковий герой», досл. «Ого, який/Ох і/Ну й/Ото богатир!» У санскриті aho — вигук здивування чи захвату, тотожний українському ого. Ще одне чоловіче ім’я з цим компонентом: Ахобала — «Винятково сильний», досл. «Ото могутній!», де bala те саме, що і в іменах Баладева, Балавіра, Балабгадра чи Бала на означення старшого брата Крішни. Компонент bala тлумачать і як «білий», а ім’я Баладева — як Білобог.

Ваджравіра — «Богатир з ваджрою», «Ваджромогутній». Санскр. vajra — «блискавка», «громова стріла», «перун». Атрибут і зброя Індри — царя богів і ватажка небесного воїнства, про якого не раз згадує «Влесова книга». Саме ваджрою-перуном Індра здолав змія Врітру (в українському фольклорі злий цар Ворот або Воротар). Тому ім’я Ваджравіра тотожне імені Індра. Ваджравіра також — одне з імен Шіви. Компонент ваджра входить і в імена інших богів, міфологічних та епічних персонажів. Ваджра й Ваджрамшу — імена синів Крішни, Ваджранабга — бойовий диск-чакра Крішни, Ваджравелу — ім’я Баладеви, Ваджратунда — ім’я Ґаруди, їздового птаха Вішну, Ваджрабаху — імена Аґні й Рудри, Ваджрахаста — Аґні й Шіви, Ваджрасамхата й Ваджрасур’я — Будди тощо.

Вайрівіра — «Ворогозвитяжник». Таке ім’я мав син царя Дашаратхи. Дашаратха і батько царевича Рами, сьомої аватари Вішну і героя давньоіндійської епічної поеми «Рамаяни», яка сюжетом (мотив переслідування оленя) і деякими архаїчними звичаями (випробування вогнем, вибір дівчиною чоловіка тощо) перегукується з українським фольклором.

Ґурувіра — «Видатний богатир». Санскр. guru — «сильний», «видатний», «достойний». Цим словом означаються винятково шановані особи — мати, батько, старший родич, навчитель, особливо <398> духовний. Слово ґуру входить у такі імена Вішну, як Ґуруттама — «Найкращий із навчителів», Ґуруданкар — «Даний богами». Імена Ґурудева — «Навчитель-бог» та Ґурураджа — «Навчитель-цар» має Брихаспаті — наставник богів, а Ґурудара — син Ґаруди, царя птахів, на якому літав Вішну.

Данавіра — «Богатир у пожертві». Санскр. dana — «дар», «дарування», «підношення», «пожертва». Данапаті — «Владика дарів» звався дядько Крішни (санскр. pati — «владика» тотожне укр. батько, рос. батя). Ім’я Данавіра значеннєво тотожне чоловічому імені Данашура, де шура — «воїн», «богатир», «герой». Ім’я Шура мали дід Крішни і батько дружини царя Дашаратхи; Шурасуну — «Син Шури» й Шурасена — «Сила Шури» називали батька Крішни; самих Крішну й Баладеву по діду називали Шаурі, Шаврі, тобто «Шурин», «З роду Шури».

Дашархавіра — «Герой дашархів». Дашархи, «нащадки Дашархи», кшатрійське (воїнське) плем’я, інша назва ядавів, тотожних літописним ятвягам. Цар Дашарха був предком Крішни й Баладеви; Дашарха — друга назва Двараки, острівної столиці Крішни (нинішній штат Ґуджерат на заході Індії). В іменах Крішни частий компонент Дашарха: Дашархадгіпа — «Вождь дашархів», Дашархабгарта — «Ватажок дашархів», Дашарханандана — «Нащадок дашархів», Дашарханатха — «Цар дашархів», Дашархасімха — «Лев дашархів», Дашархакулавардгана — «Примножувач племені дашархів» тощо (HN, 102).

Даявіра — «Милосердний герой». Санскр. daya — «милосердя», «співчуття» може бути жіночим іменем, наприклад, Дая — дочка ведійського божества Дакші, котра й уособлювала ці якості. Дая вживане і в індійських чоловічих іменах: Даякара — «Спочутливий», «Милосердний» та Даяшанкара — «Милосердний Шанкара» (Шанкара — інше ім’я Шіви) — імена Шіви, Даякурча — «Вмістилище милосердя» — ім’я Будди тощо (HN, 103).

Дгармавіра — «Праведний богатир», «Герой дгарми». Дгарма в індійській міфології — закон, світолад, чеснотливе життя, віра. Слово дгарма утворене від дієслівної основи dhar/dhri — «держати», «тримати». Тобто дгарма — це морально-етичні засади, на яких тримається суспільство. В індійській міфології дгарма ототожнюється з богом Ямою і його функціями судді людей і царя справедливості. У міфах Дгарма або син бога-творця Брахми, або син великого мудреця Атрі, який народився з думки Брахми. Дружинами Дгарми вважаються 10 дочок Дакші, кожна з яких уособлює якусь чесноту — віру, славу, щастя, твердість, милосердя (Дая) тощо.<399>

Існує багато чоловічих і жіночих імен з компонентом дгарма. Дгарма — батько Вішну й Крішни, а також син царя Прітхушраваса (санскр. шравас тотожне слов. слав); Дгармадатта — «Даний Дгармою», попереднє втілення царя Дашаратхи як брахмана Каравіри; Дгармадраві, «Праведновода» (пор. річкові назви на Драв в Україні і Югославії) — назва священної Ґанґи, сином якої вважається могутній воїн Бгішма (пор. укр. прізвище Бушма); Дгармаґопа — «Захисник дгарми» (пор. прізвище козака Білоцерківського полку — Василь Гопя); Дгарманабга — «Осердя дгарми», Дгарманґа — «Дгармотілий», Дгармайоні — «Дгармолонний», «Чиє лоно — дгарма» — імена Вішну; Дгармаварман, «Оборонець дгарми» — ім’я Крішни; Дгармавардгана — «Примножувач дгарми» (дієслівна основа vardh/vridh — «рости», «зростати», «збільшуватися» споріднена зі слов. волод/влад), Дгармавахана — «Чия колісниця — дгарма», імена Шіви (HN, 111–113). Імена Дгармашравас і Дгармаяшас мають однакове значення «Дгармослав». На слов’янському грунті санскр. дгарма й буддійське дгамма, очевидно, відбилося як дома, не зовсім зрозуміле дослідникам. Чоловіче ім’я Дгармасіндгу — «Сіндгу дгарми», «Ріка дгарми» цікаве тим, що Сіндгу — знаменита у ведах ріка, яка дала назву країні Сіндгу-Сінд і її жителям — сіндам, інша назва яких — сувіри. А сінди-сувіри — родичі ук<400>раїнських сіверів і кімерійців. Сіндика була в низів’ях Дніпра й на Таманському півострові (столиця — Тмуторакань, до якої прагнув новгород-сіверський князь Ігор).

Джаявіра — «Звитяжний богатир». Санскр. jaya (хінді jai) — «перемога»,