Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Записаний Геродотом міф свідчить, що гіперборейці здавна посилали на Делос священні приношення, а посольства ці очолювали двоє дівчат.
Отже, геродотівська розповідь зводиться до такого:
— в усіх випадках ідеться про святилище Артеміди, а не Аполлона;
— давні священні посольства очолювали дві дівчини;
— дівчата помирають на Делосі і їх ховають біля храму Артеміди;
— гіперборейських дівчат шанували делоські жінки.
Складається враження, що гіперборейці посилали двох дівчат у пожертву Артеміді й, можливо, <338> згодом дещо призабутій Латоні, матері Артеміди. Сама Артеміда, як свідчить міф про Іфігенію, задовольнялася однією дівчиною-жертвою.
Лато-Латона (слов. Лада), за пізнішими міфами — мати двох близнят, Артеміди й Аполлона. Латона походить із країни гіперборейців, саме звідти вона прибула на південь, у грецький ареал, і на острові Делос спородила доньку й сина, Артеміду й Аполлона. Привертає увагу й те, що ім’я однієї з гіперборейських дівчат — Лаодіка, а воно співзвучне зі слов’янським іменем Лада й грецьким Лато/ Латона.
Відчутний зв’язок усього циклу літо-артемідо-аполлонських міфів із північчю, з гіперборейцями, які жили на північ від Греції. Землеробський характер гіперборейців випливає вже з того, що свої щорічні дари святилищу на Делосі вони загортали в пшеничну солому. А одним із дальніх пунктів, пов’язаних з Артемідою, є Крим, давня Таврика, куди Артеміда відправила жрицею юну Іфігенію (ЯДС, 362, 365–366).
Крім того, священні дари пов’язані і з культом Аполлона. Їх приставляли всі племена, що визнавали цей культ. А присвята волосся божествам дівчатами перед весіллям та юнаками після посвячення в громадяни була поширеним у Давній Греції звичаєм.
Могили ж на Делосі, що про них мовить Геродот, справді виявили археологи, і це свідчить, що «батько» історії знав топографію острова.
У зв’язку з давньогрецькою Ейліфією, богинею дітонародження привертають увагу етруські, боспорські й індійські факти. У етрусків є божество Сосіпол, якому разом із Ейліфією будувалися навіть храми. Сосіпол був божеством-дитиною, він невіддільний від Ейліфії-матері. Дослідники тлумачать етруське Сосіпол як «Рятівник міста», трактуючи пол як «місто», а Сосі — як «Рятівник». Проте й індійці знають персонаж на ім’я Шішупала (хінді Шішупал, Сісупал), де shіshu в санскриті — «дитина», а pala (хінді pаl) — «захисник», «оборонець». Тобто ім’я Шішупала (Шішупал, Сісупал) означає «Захисник дітей» або «Дитина-захисник». У боспорських написах чимало імен із компонентом Сосі: Сосій, Сосібій, Сосіген, Сосіон, Сосіпатр тощо (КБН, 900). Ім’я Шішупала на індійському терені причетне до Крішни, а Сосіпол — до Аполлона й Артеміди. А Крішна й Аполлон споріднені не лише функціонально, але й походженням імен (одне з імен Крішни — Ґопал, Ґопала, Ґопалан). З країни гіпербореїв Аполлон прийшов на Делос, тут він щороку зимує і зберігає свої стріли, саме тут жили племена, які найбільше поклоня<339>лися йому. А навесні, закликаний величальними співами, повертається на Парнас у колісниці, запряженій білосніжними лебедями. Але гіперборейці не забувають свого улюбленця, щороку виряджаючи на острів Делос, до вівтарів Аполлона та його сестри Артеміди двох молодих дівчат зі священними дарами (ТРС, 93–99).
Кримська Діва-Артеміда має всі архаїчні риси матері-корови. На теракотовій пластинці, знайденій 1946 року в Севастополі (Херсонес Таврійський, літописний Корсунь), зображено жінку з головою корови. Там само знайдено й монети з зображенням богині Діви на одному боці й бика — на другому.
Показово, що Діва-Артеміда має культове ім’я Тавропола, досл. «Захисниця корів/худоби». Тобто воно означає те саме, що й індійське Ґопала, Ґопалан, де go, як і грецьке tavros означає «корови/бики», «худоба». А якщо інакше, то ім’я Ґопала означає «Пастух», а Тавропола — «Пастушка».
Тож є підстави припускати, що Гіпероха й Лаодіка, Арга та Опіда — лише деякі з епітетів Діви-Артеміди. Індійська Деві — «Богиня» теж має численні епітети, які відбивають певну її іпостась. Тобто й Діва-Обида «Слова о полку Ігоревім» може бути причетною до геродотівської Опіди. Обидва імені, можливо, два різновиди одного й того самого імені. В цьому разі варто уважніше придивитися до кримської Діви-Артеміди. Принагідно зазначимо, що Еврипід вважав, що таврський храм присвячено Артеміді, а Геродот і Страбон — Діві, на честь якої називався і мис — Парфеній (Партеній), тобто «Дівин», неподалік Херсонеса. А Геродот іще зазначає, що таври називають Діву Іфігенією, дочкою Агамемнона.
Діва в херсонеському пантеоні не просто рівноправна богиня, вона посідає в ньому чільне місце. Її храм із вівтарем стояв у центрі міста й був головною святинею херсонесців. На честь богині влаштовувалися свята-парфенії, їй присвячувалися статуї. Херсонеські монети часто зображали Геракла з його неодмінним атрибутом — сукуватою палицею (до речі, грецькі джерела індійського Крішну ототожнюють саме з Гераклом). Та набагато частіше зображена Діва зі своїми атрибутами — сагайдаком, луком і сарною. Голову Діви зображали у профіль і фас, з розмаяними кучерями, у пов’язці або баштовій короні. Іноді Діву зображали на повен зріст — вона то вбиває сарну, то велично сидить на розкішному троні, то стоїть навколішки з луком і стрілою. Гадають, що одна з її статуй у центрі Херсонесу біля її храму, була використана для деяких монетних зображень. Коли місту заг<340>рожувала якась небезпека, в зображеннях Діви підкреслювалася войовничість і могуть. Тоді вона ставала Захисницею, Берегинею міста. Діва була проголошена царицею Херсонеса-Корсуня, навіть існувало літочислення за роками її владарювання. Важливі документи херсонесців неодмінно містили рядки: «Так ухвалили Збори й Народ за царювання Діви» або «Приклали печатки в першому ряду: Богиня цариця Діва…»
Якщо на Діві красувалася так звана баштова корона, що своїми обрисами нагадувала зубчасті фортечні мури, це означало, що богиня постає захисницею міста. Своєю войовничістю й навіть агресивністю, несхитною вдачею Діва нагадує амазонку й напрочуд схожа на
