Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
Колодій — понеділок сирного тижня, коли справляють колодку. Колодка тут — полінце: цього дня заміжні жінки прив’язують його до ноги нежонатого парубка. І той мусить волочити колодку, поки не відкупиться. Справляти колодія — випивати на викуп за колодку. А віддавати колодку — звичай, коли на Пасху дівчина христосується з парубком і <330> дає йому писанку. За це хлопець має найняти танець — замовити музику до танцю.
Колодка — і замок (взяти в колодки — замкнути). Що цілком прикладається до заполоненого злими зимовими силами Сонця. В’язницю треба одімкнути, щоб сонце вийшло, народилося. Вбиватися в колодки — набиратися сили. Колодка і складені біля дворів на вулиці колоди, де святкового дня збирається молодь (Усі хлопці на колодці, а мого немає). Колода ще — «гурт» (Колода — отара, як іде тісно, не в розпаш). Колода і вулик.
То що ж криється за цим святом, які давні уявлення і глибинні пласти приховує воно. Чому назва його — Колодій. Невже тому, що заміжні жінки увесь тиждень справляють колодку? Чи тому, що в понеділок заміжні жінки йдуть у родини, де є дорослі хлопці або дівчата, й прив’язують їхнім матерям колодку до ноги? Мовби в покару за те, що ті досі не одружили синів і дочок (ЗНН, 202).
Колодій, сирний тиждень і масляна взаємопов’язані й мають чимало спільного з Холі, індійським святом весни, яке завершує холодний сезон і пов’язується з сонячним богом Вішну — Всевишнім. І для Колодія, і для Холі характерні ритуали, пов’язані з магією родючості; їх, як на дослідників, індоарії принесли з місць свого попереднього проживання, тобто і з України. Обрядово-магічні дійства на весняне рівнодення близькі до пасхальної обрядовості, що сходить до язичницьких часів — вона перейшла до пасхальної обрядовості слов’янських народів, серед них і українців.
Колодій причетний до весняного рівнодення і відзначається в лютому. Холі теж пов’язане з весняним рівноденням і відзначається в місяці пхальґун (лютий-березень за індійським місячним календарем, відлік днів — з середини місяця).
Первісний звичай фарбувати курячі яйця трансформувався в обливання на Холі один одного розчиненими фарбами, особливо червоною. І в слов’ян, і в індійців червоний колір пов’язаний із родючістю, снагою (барва воїнського стану — червона).
На масляну в деяких слов’янських ареалах возять жердину з колесом, яке весь час крутять. А на Холі танцюють довкола жердини з колесом угорі (символом Сонця) і крутять його мотузками.
У Колодії відчутні сліди матріархату. Це суто жіноче свято — на ньому верховодять жінки. А на Холі дівчина або жінка може залицятися до будь-якого хлопця чи чоловіка. Може навіть безкарно лупцювати його, якщо той не сприймає її залицяння.
На Колодія жінки та чоловіки бенкетують і співають сороміць<331>ких пісень. Кожна з жінок мала при собі маленькі колодочки або цурпалки. Щойно до корчми заходив чоловік, як йому чіпляли «колодку», і той мусив відкуплятися горілкою чи медом. А тільки на Холі можна вживати алкогольні напої й співати подібних пісень. В оселях, на сходках і навіть у храмах декламуються еротичні уривки з «Бгаґавати-пурани» — твору про життя Крішни.
Інша назва Колодія — Сирний тиждень. Навколо «колодки» на столі розставляють вареники з сиром, масло, сметану, яєчка й горілку. Для свят Крішниного кола неодмінні молочні продукти, надто кисле молоко, з яким пов’язаний навіть особливий обряд. Сам Крішна — пастух, зріс серед пастухів. Існує безліч оповідей про те, як малий Крішна цупив у пастушок сир, масло, сметану й молоко.
І для Холі, і для Колодія обов’язкова обрядова їжа — випічка з білого тіста (колачі, колобки, коловаї-короваї).
На сирному тижні, і перед ним на великий піст досить виразний і культ предків («Родительська субота»).
На Колодія танцюють колові танці. А на Холі дівчата й заміжні жінки імітують хороводи юних пастушок навколо Крішни. А Крішна бог насамперед жінок.
На Колодія жінки випивають у корчмі на виручені за «колодку» гроші. На Холі гурти ходять по селу з піснями й танцями, а зароблене йде на колективне частування.
Особливість Колодія — соціальна рівність. Тут не важить, багатий ти чи бідний, вищого стану чи нижчого. Те саме маємо і в Холі, найдемократичнішому з усіх індійських свят — на ньому всі рівні. З чого висновують, що свято надзвичайно давнє.
На Колодія навіть пересварені забувають взаємні образи й мирно відзначають свято. На це свято належало миритися. Сьомого дня, з відходом Колодія, на цілий рік мали одійти заздрощі й ворожнеча. Так і на Холі — тут не буває образ, що б хто не витівав.
Степан Килимник схильний гадати, що «колодка» — «узи Гіменея» і що в основі свята — давнє божество шлюбу (УР, 24). В індійській міфології Вішну і його дружина Лакшмі (балт. Лайме, слов. Лада) пов’язані з одруженням і сімейною злагодою. Коли розгніваний Шіва спопелив бога кохання Каму, той відродився як син Крішни й Рукміні (пор. латиське прізвище Рукмане). А Крішна й Рукміні функціонально тотожні Вішну й Лакшмі.
Коло в назві Колодій може означати — «сонце», «сонячний диск» (Колесом, колесом сонечко вгору йде). Українському коло відповідає санскр. чакра, споріднене з авест. чахра, грец. киклос і лат. циклос — «коло», «колесо», «круг».<332>
У санскриті chakra — колесо, диск, район, округа, спілка, військо, влада (СРС, 204) і теж пов’язане з Сонцем. Сонце має епітети Чакра, Чакрабандгу («З диском»), Чакрадвара — «Брама Сонця» (санскр. dvara — «двері», «ворота») та ін. (HN, 80–81).
Чакра-диск — атрибут і зброя Вішну-Крішни. Вішну — сонячне божество, а Крішна — його земне втілення. Саме з Сонця-Сур’ї викувано диск-чакру для Вішну й тризубець для Шіви.
