Українська література » Інше » Українська міфологія - Володимир Галайчук

Українська міфологія - Володимир Галайчук

Читаємо онлайн Українська міфологія - Володимир Галайчук
опирь, вупир, випер, лупир, упирак (відповідно й упириця, лупириця, опириця та ін.). Трапляються також назви дводушник, двойняк, потинач. Нерідко повними відповідниками упиря є назви відьмак, знахор, покійник, який приходить, та ін.

Стосовно походження назви упир дослідники не дійшли спільної думки. Дехто сприймає її як запозичення з тюркських або урало-алтайських мов, інші виводять від давніх коренів ‘дути’, ‘колоти’ та ін. З-поміж різних версій, з якими докладно можна ознайомитись у праці Наталії Хобзей,[2086] найвірогіднішим видається трактування упиря як ‘неспаленого’ (від *пир — ‘вогонь’), адже давньою формою забезпечення переходу душі на «тамтой світ» була саме кремація тіла померлого.

Однією з основних ознак упиря, як і відьми, вважають хвіст:

— «То хто казав опириці, хто відьма. Опир — то не людина, вíдродок який. Відьма з хвостиком, і опир з хвостиком».[2087]

— «Називали, шо то упир, котрий має, вибачте, хвіст. Такий короткий хвостик».[2088]

— «Вупирь мав хвіст»,[2089] «опир має фіст»,[2090] «упирь мав бути з хвостиком».[2091]

— «Як сі рóдив з хвостом — то є опир».[2092]

— «Опирі — то хіба які з хвóстами».[2093]

— «Опир хвіст має».[2094]

— «Хвостик, кажут, є в опирє».[2095]

Цей хвіст можна, так само як у відьом, побачити у воді.

Іноді точно дізнавалися, що людина — упир, лише після посмертного обмивання тіла, коли чітко бачили «хвостик». Доти про це лише здогадувалися, бо упир «встидався того», нічим себе не виявляв: «нич не робе, не ворожить нич — ни нич».

У с. Стара Сіль на Старосамбірщині вважали, що в упиря серце з правого боку.[2096] Водночас значно частотнішим є погляд на упирів як на людей із двома серцями, при цьому одне з них — від Бога, а друге — від «нечистого»:

— «То той упирь, шо він такий врóжений упирь є, ну, він, ка’, має два серця: і від Бога, і від дітка».[2097]

— «Шо, значить, він мав дві сéрця, — то називаєця упирь».[2098]

— «Таке повідали, шо в них два серця».[2099]

— «Упир — то є така людина, жо має два серця. То як він вмре, а друге серце ше жóє».[2100]

— «Упир має два серця (то дуже рідко) — одне серце вмирає, а друге живе».[2101]

— «Упир має хвіст, два серці».[2102]

— «Вупир, казали, має дві серці».[2103]

— «Колись казали, шо був якийсь опирь. То був мужик, казали, два серці має, і як помре — і тото ходит».[2104]

— «В них два серця було, то бувало так, шо вже вмер раз, і ше ходить по землі».[2105]

Зрідка так говорять і про відьом: «Опир — таке саме, як відьма. Кажут, шо то опир і відьма мают два серці. Як вона спит, а місяць світит, то вона десь по теліфонах, по дротах може ходити, вона не чує».[2106]

Близьким до попереднього є сприйняття упирів як людей із «двома духами» (звідки й назви дводушник, двойняк): «Упир — чоловік, шо має два духа. Він вмирає — і один дух тоже».[2107] Такими були уявлення про них і в давнину: «…то є люди, котрі мають два духи: один є чистий дух, а другий — паскудний. Один в гробі тихо лежить, другий ходить поміж хати».[2108] Упир може мати під коліном чи деінде ґулю з діркою, крізь яку час від часу вилітає його друга душа.[2109]

Упир спить головою до дверей, а ногами — до образів. Якщо його розвернути, він не прокинеться доти, доки його не повернуть у вихідне положення, бо «дух» не матиме змоги увійти в тіло:

— «Упырь як спыть, то все на лави, пид викном, але не так, як други люде. Вин усе ляже головою до дверей, а ногами до образив — по тим его и пизнаты можно. Якбы хто в сни перевернув его так, що голову положыв бы туды, де булы ноги, а ноги — туды, де була голова, то вин уже не встане з лавы, а буде так лежаты хоч бы й мисяць, покы его знов не обернуты так, як уперед лежав».[2110]

— «Чарівниця має два духó, як опирь: єден праведний, чистий, другий не чистий: чистий дух не піде нигде. Як ляже опирь, як го ся збýджат і не мож го збудóти, бо другого духа нема в нїм. Як би го обернув, би там била голова, де били ноги, то би спав, аж док би не вмер, бо злий дух не може ввійти в нього, бо не може потрафити».[2111]

Повсюдно вказують на те, що в упирів надміру червоне обличчя:

— «Той упірь все червоний».[2112]

— «Упыра можна познаты ще тоді, якъ вінъ жывый. Вінъ на лыці дуже красный».[2113]

Цю ознаку іноді пояснюють схильністю упирів до оковитої.[2114] Також, за народними уявленнями, упирі мають міцну будову тіла.[2115]

Вважають, що упирі виглядають сердитими, тому якщо хтось сердитий, злобливий, на нього кажуть, що він «ходить, як упир»: «Кажут люди — опóр. Ходит, як опирóці. Не знаю, шо те слово опир означає, але шось такево недобре. То як хтось на когось злосний, то кажут — ходит, як опириці».[2116]

Трапляються відомості, що упир під пахвами не має заросту,[2117] інші ж стверджують, що він нібито має заріст на спині: «То є люди — має там на хребті трошки того, таке во… То називаєця упир».[2118]

Подекуди упирів сприймають як гермафродитів (місячників, малюків): «Упирь, він родиця, як звичайна дитина. Він є ни чоловік, ни жінка. Має і женські полові органи, і мужські. То в нього ховаєця, як у коня».[2119]

Зрідка трапляється дещо «нетрадиційне» сприйняття упирів: «Ну та упирь, упир то… (сміється — Л. О.) не хоче баби — хоче хлопа, упир, — і на тобі, злапає тебе та й буде мучити та й ссати за клинок. То знаю, шо хлопи пили, були на музиці, то хлоп ішов домів, а за ним — чоловік — та його ймив, та й му покусав був. Ну, знаєш, ймив хлопа ссати та й покусав му, не вмів гаразд ссати, а відтак шось му троха заплатили, тому хлопу, аби вже тихо було. Але той вже вмер, шо казали, шо він упир».[2120]

За одним із тверджень, упирі їли лише несолену їжу: «(«А хто то соленого не любить їсти?» — В. Г.) Ну кажут, шо то опирь. То хто там має… диявóлам

Відгуки про книгу Українська міфологія - Володимир Галайчук (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: