Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно! - Олена Гриб

Треба б насторожитися, але…

А в провулку широка долоня затисла мені рот (даремно, між іншим, – вільне місто на те й вільне, що кожен може кричати, скільки влізе, нікому до цього немає діла) і тихий голос вимовив у вухо:

– Зі мною твої витівки не пройдуть, відьмо. У мене до тебе серйозна розмова. Підеш сама? Правильно, відьми завжди відрізнялися кмітливістю.

Ага, а ще відьми відрізнялися інтуїцією і пам’яттю. Кошик із запискою мені дав бородатий перевертень, одягнений як мелосець. Його голос я запам’ятала добре. На новонаверненого вампіра він аж ніяк не скидався.