Гармонія (2) - Анна Стоун

Дівчина дивом приховала свій розпач – хвороба нікуди не пішла. А це означало, що незабаром їй доведеться померти, щоб народитися знову.

Піддавшись поцілункам Морла, Арел остаточно викинула з голови останні кілька хвилин. Розкинувши руки, вона кинулася йому в обійми, і випадково повалила на килим. Вони засміялися, обмінявшись поглядами, а потім раптом завмерли, тому що їхні обличчя були дуже близькі один до одного.

- Арел… Я, здається, божеволію… - прошепотів Морл.

- Це нормально… - відповіла дівчина, піддавшись уперед, і їхні губи зустрілися.