Гармонія (2) - Анна Стоун

Дорогі читачі. Книга “Леді Вольфрам” буде частково переписана колись. З'являється декілька нових глав. Ці події у наступних книжках вже згадуються, тому вирішила додати короткий опис.

Альбрехт та Рада 

Історія Альбрехта розпочнеться на тому самому місці тільки на декілька місяців раніше. Після того, як баронеса Клара сповістила його про свої заручини, Альбрехт відчував себе розбитим. Він вирішує викинути кохання до Клари та одружитися на Аді. Вона була кращою подругою Пауліни, дружини Кірта (усі вони були добрими друзями, та втікали колись разом на вечорниці) Аду він не кохав, але поважав та цінував. Вона була приємним співрозмовником, хазяйновитою та тихою. Кірт, який до цього поїхав у армію, приїхав на декілька днів на весілля Альбрехта (у новій версії він був одруженим місяць. Після Рамплур згорів)

На весіллі перед тим, як треба було давати клятви Альбрехту стало погано. Йому з'явилося ведіння дівчини, що сиділа у печері з озером. Вона сказала, що вона тут і буде чекати на нього. Дівчина була вдягнута у дивний для цього століття одяг. Хлопець швидко прийшов до тями та взяв шлюб. А свій сон списав на страх перед одруженням. (По хронології саме у цей момент Рада потрапила у 17 століття)

Через місяць після весілля Альбрехт знов бачить сон де та загадкова дівчина каже, що буде чекати його у лісі сьогодні.

Мірта Шліман вирішує розповісти сину правду про його родичів. Йому вже було 18. У імперії знов поповзли чутки що каральні загони активізувалися. Вона не так давно сама дізналася, хто спражній батько Альбрехта і це привело її в жах. Жінка розповідає Альбрехту, що вона не його мати, що у нього є старший брат на ім'я Мерлін, і що він чарівник. Показує перстень з хризолітом, що колись дав їй Мерлін. Йому слід поїхати знайти брата, бо йому тут небезпечно. Особливо якщо у ньому прокинеться магія. Альбрехта ця новина вивела з рівноваги. Він розізлився та гримнувши дверима пішов на полювання. Разом з цим він вирішив перевірити чи справді на нього хтось чекає у лісі. Він поки нейтрально ставився до магії, але приймати у цьому участь ніколи не хотів. Він жив за принципом “якщо це мене не стосується, нехай роблять що хочуть”.

Ада у той час була у будинку його матері. Поки він був відсутній, прийшли карателі та знищили Рамплур.

Чого вони туди поїхали невідомо. Але ця подія мала статися, щоб він покинув дім Якби дівчина зі сну його не покликала із міста він би загинув. Якби хлопець із сну не покликав її у печеру Рада б так і залишилася у школі (ці сни це активізувалася їх сила, як Первородного духу, зводячи їх разом. Тому можна сказати це їх версії минулого життя самі покликали один одного)

У цій книзі не було раніше згадок про Первородний Золотий Дух. Головні герої лиш іноді бачать дивні сни один про одного, але нічого не розуміють. Ніхто нічого їм не пояснює. 

Перед тим, як Альбрехт врятував Раду з річки він декілька разів замислювався про магію в собі та брата чарівника. Та намагався навіть чаклувати - не вийшло. 

Далі сюжет не змінний. Вони мандрують разом. Альбрехт приховує те, що він брат Мерліна, йому хочеться це забути. Він розлючений на всіх магів та доведений до відчаю. Рада своїм поводженням з ним доливає олії у вогонь. Альбрехт вже не бачить сенсу у цьому житті. Бо всі кого він любив мертві, а він таке ж саме чудовисько, як ті хто вбив його сім'ю та друзів. Від кроку у прірву його рятує Рада.

Раді здається, що Альбрехт схожий на хлопця з її сну, що кликав її у печеру. Вона відчуває до нього закоханість, і можливо сама це змінює її відношення до нього. Далі їх стосунки стають більш дружніми, вони трохи співають та збирають собі гроші. Рада випадково розкриває, що вона чарівниця. Це активізує ненависть Альбрехта, після чого він ледь не загинув. Йому довелося передивитися своє ставлення до чарівників.

Далі Морл (Мортимер) під виглядом друга втирається в довіру. Він та Рада знаходять спільну мову, він розкриває себе і вони навіть деякий час доволі мило спілкуються, як пара. Бо у 20 столітті Морл та Рада зустрічалися. Їх зближення не сподобалося Богині Часу, вона проникає у мозок до Морла та вселяє ревнощі до Альбрехта. Врешті Морла здолала параноя і він повертається до попереднього плану (забрати дівчину, вбити її друга)

Альбрехт деякий час вважається мертвим. Раду Морл забирає з собою. Тільки тепер вона бачить у ньому лише чудовисько. Все ще під дією чар Богині він розлючений її діями віддає Раду своїм воїнам, а сам йде прогулятися. Він хоче зламати її. 

Ця подія остаточно робить Раду та Морла ворогами. Рада вбиває тих хто її збезчестив та тікає. 

Альбрехта тоді врятувала саме Богиня Часу, відвівши удар вбік. У книзі не пояснюється чого вона те робила. Але у “Первородні. Гармонія” буде на це відповідь. Богині було не треба, щоб Рада була з Морлом. Морл для неї був виродком, чий батько вбив її “дітей”.

У замку Мерліна

Рада дізнається, що Альбрехт брат Мерліна. 

Альбрехт не приховує того, що він не любить Мерліна. Йому хотілося тому подивитися в очі увесь цей час. Єдине, що його тримає у замку це Рада. Тепер вони були тільки друзями. Більше Рада не відчуває до нього закоханості. Після дій Морла вона викреслила таке почуття, як кохання із свого життя. 

Рада на моменті звістки про коронацію Морла вже давно знає, хто він такий. Але згадка про нього розкриває вже затягнуту рану, через що дівчина довго плаче. І врешті остаточно відпускає того Морла, якого вона колись кохала, приймаючи те, що він її ворог.

Альбрехт не скаже, що у нього була дружина, бо йому боляче про це згадувати. Він впевнений, що вона загинула у будинку разом з його матір'ю та сестрою. Про своє минуле у Рамплурі він майже не розповідає.

Подорож у Рабхапур 

Таргани переростки зникнуть з історії. Рада та Альбрехт проваляться під землю. Спробують знайти шлях назовні. Десь послизнуться та майже розібються. Богиня Часу втрутиться та відмотає час назад не давши їм покинути готель. (Ця подія залишиться незмінною)