Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
Нелемотулаф стояв на балконі, спершись на кам'яну балюстраду. Веда підійшла і стала поруч. Залишки хмар ще тріпали небо рідкими смугами дощу, а за скелями, в туманному серпанку сідало бліде сонце.
– Що за поєдинок зібрався влаштувати король?
– Бій на мечах, найімовірніше.
– Між братами?
– Це зазвичай у нашому світі. Звичайно, не до смерті, але можна отримати досить жорстокі поранення. Заради розваги влаштовують польоти наввипередки, але ти – не розвага, тому бій має бути серйозний, – відповів Нелемотуллаф.
– Між братами? – знову недовірливо перепитала Веда.
– Хіба я не казав тобі, що у драконів давно притупилися родинні почуття, і разом нас тримає лише необхідність, бо так ми сильніші.
– І все ж таки мені незрозуміло ось що: припустимо, ти з якоїсь причини не був одружений. А інші п'ятеро? Сиділи та чекали, коли з'явиться обрана, не заводили сім'ю, не народжували дітей? – Веда струсила пальцем дощові краплі, що зібралися з виворітного боку кам'яної завитки.
– Звісно, ні! Кад ще не одружився, бо молодий, а решта має дітей і дружин. Наприклад, вважається, що у Лойфісартарфа – Сара п'ятеро дітей…
– Як це вважається? – не зрозуміла Веда.
– Дата зачаття не точна, вони можуть бути від кожного з братів. Дракони не зберігають вірність партнерам. Але у жінок, які вступають у зв'язок із представником царської сім'ї, є одне обмеження: надалі не спати із рядовими драконами. Так народжена дитина, напевно, буде королівської крові.
– У тебе є діти?
– Я не знаю напевно, – відповів Нелемотуллаф, повернувши обличчя до Веди, – але сподіваюсь, що немає.
Тепер, після раптового поцілунку в спальні, вона помітила, який привабливий та чіткий вигин його губ.
– А дитина, яка народилася від дракона та людини ким буде?
– На вигляд – драконом. Наша природа домінує над людською. Тому коли дорога у світ людей була ще відкрита, дракони часто викрадали жінок і тримали їх у полоні, брали силою. Люди плідніші, а нам не дістає дітей, до того ж хлопчики народжуються частіше, ніж дівчатка – це теж створює проблеми для племені.
– Я подумала над твоєю пропозицією, – після короткого мовчання сказала Веда, – Я приймаю її і скажу завтра королеві, що ти – мій обранець, і ніякого поєдинку не буде.
– Боюся, король уже на це не погодиться, – сумно відповів Нелемотуллаф, – Поєдинок відбудеться на світанку…
– Але ти сказав, що ніхто не наважиться заперечити!
– Так! Батько обіцяв, що всіх відьом, які потраплять у Лафаріал, він буде віддавати синам. Але коли я побачив, як він на тебе дивиться, як слухає... Він прагне отримати тебе не стільки для Када, скільки для самого себе.
– Цей старий? Він же цвіллю заріс! – жахнулася Веда.
– Дракони до глибокої старості не втрачають своєї чоловічої сили.
– Та він з глузду з'їхав, якщо він розраховує, що я буду з ним доброю волею! – промовила Веда з нервовим смішком і, схопивши Нелемотуллафа за плече, різко повернула його обличчям до себе: – Чи це такий дурний жарт?
– Це не жарт, моя принцеса… Ймовірно, у нього є якісь методи впливу. Я помилився, бо не сподівався, що він захоче забрати тебе собі…
– Тоді на біса здався той поєдинок? – люто вигукнула Веда.
– Щоб не порушувати ритуал, не озлобити проти себе синів. Якщо суперечку за наречену не можна вирішити миром, влаштовується поєдинок. Так було з моєю матір'ю… Триста років тому вона потрапила сюди зі світу людей… Усі ознаки збігалися, і батько вирішив, що це та сама відьма… Після мого народження з'ясувалося, що вона, хоч і відьма, але не та, – Нелемотуллаф замовк.
– І що далі?
У Веди чомусь захолонуло у грудях.
– Батько розлютився і вбив її. Я б теж загинув, якби не Овша... Вона приймала пологи і сховала мене на якийсь час, поки той не заспокоївся і не дозволив мені жити, розсудивши, що син відьми, хай і не настільки могутньої, у будь-якому разі знадобиться драконам.
– Тул… – розгублено пробурмотіла Веда.
Тепер їй стало цілком зрозуміло, чому Нелемотуллаф бере таку активну участь у її долі.
– Овша розповідала, що моя мати була дуже боязка, не мала такого чудового голосу, зневажливого погляду і зухвалого характеру, як у тебе, – він сумно посміхнувся, – Ти сильна, впевнена в собі, дуже красива і зуміла пробудити сплячого вампіра.Тому король не сумнівається, що ти – та сама!
– А твої брати? – спитала Веда, – Вони від різних матерів?
– Вони всі чистокровні дракони. У Сара та Када одна мати, з якою батько одружився за обрядом і яка вважалася королевою.
Овша, навмисне гримаючи підносом, з'явилася на балконі і почала готувати стіл до вечері.
Не звертаючи на неї уваги, Нелемотуллаф взяв руку Веди у свою, і вона не відняла. Так вони й стояли, рука з рукою, один навпроти одного, доки Овша накривала стіл.
Коли вона, закінчивши, безшумно зникла з балкона, Нелемотуллаф підніс руку Веди до обличчя і ніжно поцілував холодну кисть.
