Небесний Легіон - Наталія Глушко

У цей момент, глибоко під фортецею, Старфолл ще не знав, що його серце вже отруєно.

У Великій залі Старфоллу панувала напруга, важка, як кам'яні стіни, що оточували її. Дантір, комендант фортеці, стояв над масивною картою, її пожовклі краї свідчили про десятиліття використання. Карта була промальована до найменших деталей — кожен тунель, кожен вузький прохід, кожен потаємний вхід був відзначений тонкими чорними лініями. Світло кількох свічок миготіло, відкидаючи довгі тіні на стіни, створюючи ілюзію руху, наче сама фортеця ожила в очікуванні неминучої бурі.

— Тунелі ведуть до річки, а також до трьох внутрішніх об’єктів: складу, арсеналу та північної вежі,— голос мага Еліріуса був рівним, але в ньому відчувалася стримана тривога. Його довгі пальці з чорнильними плямами від старих пергаментів ковзали по карті.

Дантір нахмурився, його зморшки стали глибшими, а погляд — пронизливим.

— Вони не будуть діяти навмання,— бурмотів він, ніби сам до себе.—Їхня ціль—посіяти хаос і змусити нас помилитися. Грейс,— він звернувся до свого ад’ютанта:— поставте посилені пости біля цих точок! Склади, арсенал і північна вежа. Це наші критичні місця. І не залишайте без уваги тунелі.

Капітан Грейс різко кивнув, але у його очах була тінь сумніву.

— А як щодо магічного бар’єру в тунелях? — запитав він, звернувшись до мага.

Еліріус підняв голову..

— Я вже працюю над цим. Але це займе час. Магія таких масштабів потребує концентрації та енергії. І навіть вона не зможе стримати всіх, якщо ворог увійде масовано. Ми маємо бути готові до атаки зовні, — його голос звучав серйозно, але впевнено.

Дантір відчував, як час зашморгом обвивається навколо нього. Його найбільшою гордістю було вміння швидко приймати рішення, але зараз це вміння могло йому дорого коштувати.

— Якщо ми сконцентруємо сили на тунелях, зовнішні укріплення ослабнуть. Але якщо ми зосередимося на стінах, то втратимо контроль над підземеллями. Чорт забирай, ці Хелдорці продумали все до найменшої дрібниці! — він стиснув кулаки, а потім подивився на карту, шукаючи відповідь, яка б допомогла йому прийняти правильне рішення.

Раптом до зали забіг вартовий, його обличчя було білим, як крейда, а очі — широко відкритими.

— Сер! Пожежа в арсеналі!

Ці слова повисли в повітрі, як грім. Дантір підняв голову, його обличчя вмить стало кам'яним.

— Це почалося, — тихо сказав він, а потім різко додав: — Всі по місцях!

Палаючі язики полум’я в арсеналі здіймалися до стелі, розкидаючи іскри. Дим наповнював повітря, викликаючи у солдатів кашель і змушуючи очі сльозитися. Вибухи пороху гучно лунали, наче гармати, змушуючи стіни здригатися.

Капітан Грейс, прибувши на місце, вигукував накази:

— Негайно принесіть воду! І заберіть боєприпаси, поки вони не вибухнули!

Солдати кидалися в хаотичному ритмі, їхні обличчя були виснаженими, але вони знали, що не мають права зупинятися.

Еліріус з’явився раптово, його плащ розвівався в повітрі. Змахом руки він створив навколо полум’я магічний бар’єр, який сповільнював поширення вогню. Його обличчя вкрилося потом— така магія вимагала величезної сили.

— Цього вистачить лише на кілька хвилин! — вигукнув він до Грейса. — Ви маєте діяти швидше!

— Ми робимо все можливе, — відповів капітан, але в його голосі чувся відчай.

Тим часом, у підземеллі, агент Хелдору стояв у тіні, спостерігаючи за хаосом, що розгортався. Його очі блищали задоволенням.

— Скоро фортеця буде нашою, — прошепотів він, зникаючи у мороці.

За ним залишилися лише сліди вологих черевиків, які повільно розмивалися водою, що тоненькою змійкою стікала по землі.