Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
- думаєш, передумає?
- всяке може бути.
- добре пішли, обстежимо будинок…
- Ось, це вже інша справа!
- Боже ти мій ...
І ми пішли, заходили до кожної кімнати, а їх виявилося десять це тільки спальні, а плюс, ванна, кухня та вітальня, коротше будиночок був немов палац, але без другого поверху. Далі ми будинок обстежували вздовж і впоперек, все просто, і без жіночих рук, це зрозуміло Наталі явно тут не бувала, та й така лялька навряд знає, що таке вести будинок. Коротше роботи тут не початий край. Для себе вибрала найменшу кімнату з усіх ще наприкінці коридору. Цим займуся згодом, це зараз не горить.
Далі я пішла на кухню, а Олі по дорозі зник, та й добре, що ж кухня велика, світла в ніжно бежевих тонах, тут місця вистачить з головою для двох, все чисто, помито, нічого зайвого, все на своїх місцях. Глянула в холодильник, що продуктів і справді майже немає, тільки заморозка. І з того що було, вирішила, зробити омлет, якраз мені буде перекус, бутерброди, і потім посмажити відбивні з картоплею. У такому ритмі і після, поївши, я була задоволена і, попивши кави, я пішла до спальні.
У процесі розкладання своїх речей у шафу, в кутку шафи я побачила запечатану в чохлі сукню, вирішила глянути. Зняла її і побачила шикарну вечірню сукню, це точно мені, тому що мій розмір, і явно на сьогодні. Що ж думаю, потрібно його докладніше розглянути.
І так сукня була темно червоного кольору, довга, пряма, шовкова, все в камінчиках, на тоненьких бретельках, типу з корсетом, його б приміряти, що я власне і зробила, прямо ідеально на мене.
І відчуття в ньому такі незвичайні, я в ньому почувалася якось особливо, так все треба піти, що глянути хоч на себе. Але не встигла я дійти до дзеркала, дійти, як почула голос:
- Бачу, мій подарунок ти вже знайшла… дуже радий..
- Що?
- І навіть приміряла ...
- Рома твою матір ти мене налякав!
- Вибач, я не хотів, просто не хотів заважати тобі, з розгляданням і милуванням сукнею, і бачу з розміром я вгадав.
- ага.
- прекрасно…тобі воно личить…
- я теж згідна з цим
І він підійшов до мене, поклав руки мені на талію, один ривок і я в його обіймах, я навіть не зрозуміла, як це сталося, ще секунда, і його губи терзають мої у солодкому та пристрасному поцілунку. Коли відпустив, я сказала:
- це на бал?
- Так.
- не варто було витрачатися, я б знайшла щось зі свого гардеробу.. у мене суконь вистачає.
- мені для своєї дружини нічого не шкода, тим більше, проста сукня .. для мене це дрібниця, а тобі приємно.
- коли встиг?
- сьогодні вранці, думав відправити його тобі, або передати при зустрічі потім, але вийшло трохи інакше.
- Так.
- я сподіваюся, прикраси, і туфлі сама підбереш?
- звісно..
- от і добре…
І знову поцілунок.
- Ром.
- Що моя солодка?
- я дещо хотіла попросити...
- для себе?
- ну так, не для кота ж!
- а хто знає… твій кіт трохи нахабний, і вічно голодний, тому я не здивуюсь навіть цьому, хоча один раз можна
- ні, це особисто для мене
- добре давай..
- я хочу взяти останню кутову кімнату наприкінці коридору, під свій офіс для підготовки своїх зіллів…
- Хочеш продовжувати робити замовлення через свій сайт і постійних клієнтів, як і раніше?
- ага.
- добре, але щоб все законно було зрозуміла? Інакше у тебе будуть проблеми моя солоденька
- ой, а мені тепер це не проблема я ж тепер одружена з інквізитором, якщо що він прикриє ... - сказала я посміхаючись.
- Прикрию, але ти розумієш .. навіть я всього не можу прикрити, і навіть для тебе моя дорога
- добре, я обережно, якщо захочеш, можеш все контролювати, якщо це для тебе так важливо
- Не хвилюйся, не буду, я тобі довіряю.
- Дякую за це..
- нема за що, і, до речі, я був на кухні, бачив, ти перевіряла мою кухню так сказати на працездатність
- можна сказати і так..
- Добре, до речі я пробував, смачно..
- я рада .. з того що було, змогла тільки так…наступного разу сподіваюсь буде краще.. бо буде більше продуктів