Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- Софія? Щось трапилося?

- так, я хочу поговорити..

- добре, сідай, кажи що трапилося.

- Ти знаєш, що я тебе не люблю.

- Так, і?

- я….

- ти хочеш піти?

- Так.

- я так розумію це той інквізитор Роман Дідіков.

- так, а як ти...

- я бачив, як він на тебе тоді дивився.. і все зрозумів, просто чекав, коли ти зважишся прийти до мене, і поговорити.

- я вирішила, що вже пора поговорити ... щоб не мучити, ні тебе, ні себе, так сказати розставити всі крапки над «І»

- добре, коли?

- що коли?

- Коли ти хочеш піти?

- завтра

- він знає?

- звісно..

- значить на балу сьогодні, я всім скажу про те, що наш заручини розірвано, і ти вільна йти куди хочеш...

- Дякую..

- я просто, ... словом я розумію.

- І ще, щоб, ти не був у шоці ввечері, хочу, щоб знав, що вчора ми з Ромою тихо розписалися ...

- он як..

- так пробач…

- Що ж ... якщо так, то я за тебе радий, якщо хочеш, можеш бути вільна хоч зараз…не буду тримати до вечора

- Ти ... ти, серйозно?

- так, все одно на балу я все всім би сказав що не хочу тебе більше тримати силою, тому я все скажу, так що не хвилюйся...

- А як же піти разом?

- не бачу в цьому сенсу, якщо ми зібралися розлучитися, ну для людей, приходь з ним там і побачимось.

- Дякую…

- Якщо хочеш, мій водій відвезе тебе туди куди потрібно.

- Ні, я візьму таксі.

- добре

- Ти знайдеш краще за мене Стас, і вона буде гідна тебе, повір це все на краще.

- Сподіваюся.

І я підійшла, мовчки його, обняла, поцілувала в щоку, нічого не сказавши, він теж мовчки подивився мені в очі. Я швидко пішла в кімнату зібрала решту речей, і тут прийшов мій кіт:

- це що за Армагедон?

- ми йдемо..

- Чому? Що нас виганяють?

- Ні, я сказала Стасові правду

- Ти що??

- він заслужив хоча б це дізнатися від мене, а не від інших, він все зрозумів і сказав, я можу бути вільна хоч зараз, а на балу він усім сам усе скаже, і мені можна приходити туди вже з Ромою.

- Хм ...

- Що?

- щось це дивно як те.. що б він був такий добрий.

- а що він може я вже одружена з іншим.

- це так..

- так що Олі, готуйся, мої речі майже зібранні, зараз закінчу і відразу дзвоню Ромі, щоб забрав.

- добре..

І він пішов у свою клітку і сів там, я закінчила, сіла на  ліжко дістала телефон, знайшла номер та набрала Рому, відповів одразу:

- що трапилося?

- а де ПРИВІТ?

- це ми пропустимо, кажи що трапилося?

- а може я скучила?

- я цьому радий, але все ж таки?

- нічого.

- СОФІЯ!

- я просто хочу, щоб ти приїхав.

- Він тебе образив?

- Ні

- а що тоді?

- я йому все розповіла, і він мене відпустив.

- так просто?

- ага.

- це дуже підозріло, що все пройшло так просто і легко, я в таке не вірю, тому будь уважна.

- Рома, а що він зробить, якщо я сказала, що ми з тобою побралися?

- так і сказала?

- Так

- і він це спокійно сприяв?

- так..

- дивно це все, його спокій

- він просто змирився і нічого робити не буде..

- вже повір, якщо захоче, може багато зробити.. було б лише бажання, і можливості, я і у нього повір є

- Він не такий...

- так Авжеж!

- Так Дідіков ти приїдеш чи ні? Інакше я поїду Агнес!!

- Хріна з два! Я не дозволю, своїй дружині жити в інших!

- Ну, от і чудово!

- Через скільки мені бути?

- я вже готова так що..

- Зрозумів, чекай мене біля воріт, буду через десять хвилин.

- добре..

І він вимкнувся. Я глянула на кота він на мене якось а  ж дивно, на що я сказала:

- Що?

- Хана нам

- чого це?

- Ось відчуваю, що погано мені буде з твоїм інквізитором.

- не буде..

- ой погане у мене передчуття з цього приводу

- Олі не ний!

- Зрозумів мовчу ...

- Гірше ніж тут тобі не буде, вже повір!

- добре..

І він замовк, я швидко все знесла до воріт, на моєму шляху нікого не було, навіть Кості не було видно, напевно Стас його кудись відправив, щоб той не ставив зайвих питань, навіть охорона зникла з місця.

Що ж… я подивилася на цей величезний будинок, і подумки сказала, ПРОЩАЙ.

Далі біля мене різко зупинився чорний Ромин позашляховик, з таким гуркотом, що я думала, його колеса нафіг відлетять, одразу все. Далі з нього вилетів злий як чорт Роман, одягнений, джинси, кофту, і тулії, з трохи скуйовдженим волоссям, і як завжди легкою неголеністю, швидко кинув мої речі багажник, і клітку мого кота, наче пакети з папером, я, звичайно, знала що він сильний, але не думала, що прямо так. Особисто я тримала на руках тільки Олі, боялася, що він втече, і сумочку ми сеча сіли в машину і поїхали.