Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- ТАК!

- Тоді, ще ось що.

- Що?

- я сумуватиму за тобою моя дорога дружина

- І я по тобі чоловіче.

- знаєш, це звучить мило.

- знаю, ... думаю, ми звикнемо.

- Упевнений.

І він усміхнувся, і мене поцілував, і відпустив, і я сумна грюкнувши двері, пішла геть. Це було вперше ось так, щоб я сама не хотіла від нього йти, а хотіла залишитися довше. Це ніби побувати один у раю, а потім повертатися до Пекла. Але що вдієш, я сама так вирішила, я сама зробила такий вибір. Ну, нічого ще трохи, і я стану вільною, і буду з тим, з ким хочу, а не з тим з ким змушена. І я повільно і неквапом пішла до будинку Стаса. Зайшла через хвіртку, охорона мене впустила без проблем, і звичайно одразу доповіли про мій прихід Костя, ну і нехай. Далі пішла стежкою і до хати, увійшла, до хати не було надто тихо, немов у порожньому покинутому будинку, не рахуючи, що горіло світло, і ні Костя, ні Галина Іванівна навіть не вийшли мені назустріч, і одразу попрямувала до своєї кімнати, і там про всяк випадок закрилася. І почала швидко збирати речі, а валізу залишити в шафі прийняла душ, змила макіяж, одягла піжаму і лягла в ліжко. Весь цей час мене ніхто не турбував, і я просто вирішила лягати спати, знала, що вранці будуть, допити, після доповіді Кості, про мій прихід, і плюс на мене чекав важкий вечір, так що відпочинок мені був потрібен як повітря.