Несвідоме одруження - Естрела Асферіс

Ми пройшли кроків тридцять, коли зрозуміли, що все ж таки попалися. Нам перегородив дорогу досить масивний моложавий чоловік, чимось схожий на Вірта.

- Що ти тут робиш, Віртен? Чому ти не в Академії?

- Вітаю, дядьку Мікель. Я на завданні, - коротко відповів Вірт. Але навіть я відчував його нервозність і деяку невпевненість.

Ось і дядько Вірта не повірив його словам, сказавши:

- Я відчуваю твою брехню. У тебе є два варіанти: все чесно мені розповісти або розмова з батьком.

Поки Вірт роздумував над варіантами або підбирав слова, я вирішив втрутитися:

- Це довга історія. Нашвидкуруч її не розкажеш.

Але схоже моя відповідь не влаштувала дядька Вірта, це було помітно по його обличчю. Мій висновок підтвердився його словами:

- Добре, йдіть за мною. Розповісте, що ви всі тут робите, у моєму домі, - відповів дядько Вірта, і, не чекаючи на нас, пішов, найімовірніше, до свого будинку.

Ми переглянулися між собою, і практично з приреченістю вирушили за ним. Навіть якби ми і хотіли втекти, не змогли б, він вистежив би нас, перевертень усе-таки, з величезним досвідом. Та й кидати Вірта одного на поталу власній сім'ї - вчинок найвищою мірою огидний, навіть якщо й хочеться якнайшвидше продовжити пошуки Бет. Тому ми з усвідомленням, що доведеться затриматися, пішли за дядьком Вірта.