Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно! - Олена Гриб
Урочисте підписання договору перетворилося на криваву бійню: ватажок ельфів з цікавістю попросив Кені-мея показати його винахід, з люб’язною усмішкою встромив Рятівник вченому в груди, а потім кинув зброю у натовп людей, який одразу накрило хвилею полум’я.
Пустка палала. Нічні мстилися жорстоко і безжалісно. Багато колишніх противників перейшли на їхній бік після зради ельфів.
Коли час трохи заспокоїв сповнені гнівом серця, з’ясувалося, що Родині захоплені землі ні до чого.
Їх залишилося менше сотні.
Кені-мей встиг зробити десять Рятівників, і п’ять із них були одноразовими. Для відродження раси досить, хіба ні? Але виникла проблема – вцілілі нічні просили після смерті не чіпати їхні тіла.
Така категоричність змусила вождів замислитися над етичною стороною питання. Ті, хто помер у давнину, хотіли спокою і поваги, то як же можна їх турбувати? Втім, після війни потік бажаючих стати вампіром вичерпався, тому вожді поклали одноразові Рятівники в труну геніального винахідника, а решту поклялися застосовувати, тільки якщо Родині загрожуватиме ворог.
