Провісниця - Кетрін Огневич

Фабіан все ще не міг повірити, що відбувається. Ось він стояв і розмовляв з братами, і ось наступної миті на них нападає бойовий маг. І Кессі ... Кессі, яка кинулася вперед, захищаючи його, незважаючи на те, що він цього не заслужив.

І ось вона, в його обіймах, спливає кров'ю, і каже, що не хоче жити. Кинджал у її грудях щоразу відштовхує магію Фабіана, коли він намагається його витягнути, ніби так і задумано.

— Не смій, чуєш? Не смій заплющувати очі, Кессі! Ти мені потрібна...

— Ні, не потрібна і ніколи не була.

— Прошу, дозволь мені забрати твій біль… — говорить Фабіан, і вона одразу звертає свій погляд на хлопця, і хватає за зап'ястя, як тільки він збирається доторкнутися до неї.

— Нізащо! Не смій мене позбавляти цього! Я хочу відчути всі відтінки того болю, що ти мені завдав. Навіть клятий кинджал не завдав мені так багато болю, як це зробив ти! Навіть не думай про це ... — І наступної миті її очі заплющуються. Фабіан одразу перевіряє її пульс, і ледве не плаче від радості, що він взагалі ще є. Трістан опускається поряд зі ним, обережно торкаючись плеча.

— Фабіане, ми маємо звідси піти. Ви привертаєте занадто багато уваги, і незабаром сюди почнуть потикатися всі допитливі особи.

— Іди геть! Не бажаю тебе бачити! Це ти винен, Трістане. Ти привів її сюди, і тепер вона вмирає! — Закричав Фабіан на брата, і той відсахнувся назад від переляку.

— Розступіться! — почувся поряд голос Гейра, і Фабіан обережно взяв Кессі на руки.

— Ти мусиш її зцілити. Зараз же! — сказав хлопець, щойно Гейр наблизився до них, і доторкнувся до його плеча. Фабіан тут же переніс їх у покої Кессі, і поклав її на ліжко. Позаду пролунав крик, і, обернувшись, він побачив Ліару, яка з жахом дивилася на Кессі.

— Ваша Високосте, що з нею таке? Що з Кессі? — Заплакала дівчина, кидаючись у бік ліжка, але він ледве встиг її перехопити.

— Був напад. Хтось намагався мене вбити, і Кессі кинулася навперейми найманцеві, і він її поранив. Цей удар кинджалом був призначений мені... — сказав він їй, і дівчина ще більше заплакала.

— Вона ж виживе? Виживе, так?

— Гейре, вона ж виживе? — звернувся з тим же питанням до цілителя, коли той почав діставати щось зі своєї валізки.

— Має вижити. Удар припав поряд із серцем, але…

— Але що?

— Ваша Високосте, цей кинджал дуже незвичайний. Мені лише одного разу доводилося бачити в дії кинджал Вереля, що був відлитий у горі Родкорт на Латарі. Я не зможу залікувати її рану повністю - залишиться шрам. Й цілком ймовірно, що рана може боліти час від часу.

— Роби що завгодно, аби врятувати її, Гейре! Прошу, вона мені дуже дорога... — сказав Фабіан цілителеві, і той кивнув. Кинжал Вереля ... Фабіан чув про нього чутки. Кажуть, що він був уражений темною магією та вбиває зсередини. Один удар – і ти вже все одно що мертвий.

Принц не хотів думати, що Кессі може померти. Він лише сподівався, що дівчина виживе. Вона найсильніша з усіх, кого він знає. Вона має вижити, незважаючи ні на що!

Слухаючи тихий шелест листя за вікном, Фабіан намагався не думати про те, що Кессі могла загинути. Він сфокусувався на тому, як вона потрапила на бал. Очевидно, її привів Трістан, діючи за вказівкою батька.

Навіщо йому знадобилася Кессі? Навіщо він хотів бачити її на балу? Якщо тільки…

Якщо він знав про те, що станеться.

— Ваша Високосте, наполегливо рекомендую забрати кинжал Вереля якнайдалі звідси. Його перебування поруч із дівчиною може лише уповільнити зцілення, і є можливість, що рана знову може відкритися. Я зробив усе, що міг – вона житиме. Але, як я вже й казав, для неї небезпечно бути поряд з кинджалом… — нарешті сказав Гейр, і Фабіан відчув полегшення, коли глянув на Кессі. Вона все ще була дуже бліда, а на грудях виднілася пов'язка, яку Гейр відразу прикрив тканиною її сукні.

— Як скажеш, Гейре. Я віднесу кинджала батькові, і він вирішить, що з ним робити. Що на рахунок її стану?

— Рана загоїлася не до кінця, так що на зцілення піде кілька днів. Їй потрібний спокій, Ваша Високосте. А також потрібно робити часті перев'язки і наносити мазь, тільки й усього. І, звичайно, уникати стресових ситуацій. Зараз ні до чого зайве хвилювання.

— Я перед тобою в неоплатному боргу, Гейре.

— Ваша Високосте, це лише моя робота… — З цими словами Гейр зник, а Фабіан тут же кинув погляд у бік Ліари.

— Ти його чула, Ліаро. Стеж за Кессі, роби перев'язки, і як тільки вона прокинеться, повідом мені про це. Насамперед мені, Ліаре, а не моєму батькові.

— Як скажете, Ваша Високосте.

Як тільки Фабіан перемістився до головної зали, де до цього часу закінчували прибирання, то одразу попрямував до батька.

— Для чого вся ця вистава, батьку? Ти хотів позбутися Кессі? Ти для цього найняв того мага, щоб він усунув її? — Запитав він його, кидаючи в ноги кинджал Вереля. Батько лише скептично вигнув брову, а потім кинджал миттєво опинився у скляному футлярі. Він віддав його слузі, і той утік.

— Нічого подібного в мене й в планах не було, сину. Дівчина лише потрапила під руку тому магу – я й не думав, що вона стане на твій захист. Її завданням було передбачити напад і повідомити мене про це.

— Але ж цього так і не сталося! До того ж, як би вона це зробила, як у захисних амулетах? Ти наразив її на небезпеку, вона нічого не знала!

— Помиляєшся, Фабіане. Її сили зростають, незважаючи на те, що на ній амулети. У неї могли бути видіння навіть уві сні.

— Це нічого не змінює! Вона важко поранена ... Гейр сказав, що така рана не пройде безслідно. Він просив тримати її якнайдалі від кинджала. Сказав, що він може якось вплинути на неї… Ти знаєш щось про це?

— Я думав, це лише чутки. Але якщо Гейр так сказав, тоді ми триматимемо кинджал якнайдалі від дівчини.

— Не думаю, що після сьогоднішнього вона захоче залишитись.
 
— Ти маєш на увазі після нападу?

— Ні. Ти знаєш, про що я говорю. Ти навмисно послав за нею Трістана, і вона про все дізналася - дізналася про те, хто я насправді.

— Навіть якщо й так, це нічого не змінює. То був правильний крок на шляху до виконання її призначення, Фабіане.

— Чи правильний? Я брехав їй весь цей час через клятву, яку ти з мене взяв, і всі ми знали, як вона ставиться до брехні! У цьому немає нічого правильного, батьку.

— Фабіане, потім ти все зрозумієш, але зараз тобі потрібно заспокоїтися - ти надто прив'язався до дівчини. Я вже починаю думати, що ти навіть маєш до неї почуття.

— Вона мій друг! Звичайно, я прив'язався до неї. Друзі дбають один про одного, а я… Я підвів їй. Тепер мені нізащо не повернути її довіру. І все це завдяки тобі, батьку. Можеш пишатися собою - твій план здійснився. Щоб ти там не задумав, я не бажаю більше брати в цьому участі!