Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко
У верхній шухляді стола, де Ейрін тримала аркуші з плетивом чекання, спрацювали поштові чари. Вона негайно висунула її і знайшла там свіженького листа від Шаннон.
Вітаю, Ейрін!Даруй, що пишу похапцем, зараз має розпочатися святкова вечірка з нагоди заручин Ліама та Шован вер Флойд. Тепер обидва голоси від Лімнахського Князівства наші, і вже ніщо не завадить Бренанові стати королем. Тільки не питай, звідки в мене така впевненість, це не моя таємниця. І взагалі, нікому не кажи, що є якась таємниця, бо тоді Брігід мені голові відірве. Незабаром ти сама про все довідаєшся і будеш дуже здивована. Але поки це секрет.
І до речі, про секрети. Чому ти вчора не написала, що твоя Іскра нарешті перевершила Левеллину? І в листі до Шайни про це анічичирк. Сьогодні ми почули цю новину від Мораґ, якій написала Бронах. Так зовсім не годиться, Ейрін! Я розумію, ти в нас велика скромниця, але ж ми твої подруги і мали б першими дізнатися, що ти стала найсильнішою відьмою в Сестринстві.
Ну, гаразд, на цьому закінчую. Шайна напише тобі вже після вечірки. Гадаю, також лаятиме.
Твоя Шаннон.
Дочитавши листа, Ейрін поклала його до нижньої шухляди, де зберігала всі отримані листи, і глянула на годинник. Час до вечері ще залишався, тому вона присунула до себе чистий аркуш, взяла чарівне перо і стала писати:
Люба Шаннон!Вибач, що не сказала відразу про Іскру. Скромність тут ні до чого, просто я була дуже роздратована через неї й не хотіла, щоб моя прикрість вихлюпнулася на папір. Я ж бо гадала, що сестри вже звикли до моєї Первісної, вони день-у-день бачили, як її сила потроху наближається до Левеллиної, тож, за великим рахунком, учора не сталося ніякої несподіванки. Однак реакція на це деяких сестер мене засмутила. Не кажу про Олвен — до її відвертої, чесної неприязні я вже звикла. І не ображаюся на меншеньких, які своїм надмірним захватом тільки підливали масла у вогонь. Найдужче мене засмутило, що в декого (не стану називати імена) вчорашня подія викликала гострий напад заздрощів, хоч досі я вважала, що ці неназвані сестри ставляться до мене нормально. На щастя, це не стосується Морін, Гелед і Брі, які були просто раді за мене (було б чому радіти). Мабуть, моя біда в тому, що я хочу мати з усіма гарні стосунки, жити в злагоді з усім світом. Це було можливо в Леннірі, але тут, на Тір Мінегані, на жаль…
Ейрін перервав шум з передпокою. Вона негайно відклала чарівне перо й підвелася з-за столу. Їй не було потреби вдаватися до чарів, щоб визначити особу гостя, бо з усіх знайомих лише Фіннела та Морін мали звичку заходити до неї без стуку. А оскільки Морін нещодавно навідувалася, то це напевно була Фіннела.
На підтвердження цього здогаду, вже наступної секунди пролунав тоненький кузинин голосочок:
— Агов, сестричко! Ти тут?
Вийшовши з кабінету, Ейрін побачила в передпокої не лише Фіннелу, а й Гелед. Обидві дівчини були тепло вдягнені, а на щоках кузини грав яскравий рум’янець від перебування на морозі.
— Я саме йшла прогулятися перед вечерею, — пояснила Гелед, коли Ейрін та її двоюрідна сестра обнялись і привітались, — аж тут зустріла Фіннелу. Ми вирішили зайти до тебе й запросити на прогулянку. А як не хочеш, то…
— Чому ж не хочу. Залюбки прогуляюся.
Ейрін хутенько перевзулась у шкіряні черевики і взяла з вішака хутряне манто. Тим часом Фіннела запропонувала:
— То, може, захопимо й Морін?
— Їй не до прогулянок, — відповіла Гелед. — Завтра ще раз спробує скласти залік із лікування порізів. Сидить зараз у себе, дряпає собі шкіру, а потім заживлює. Усе в неї виходить, та тільки боюся, що при сестрі Ґлай знову почне нервувати і щось напартолить.
— Вона вже жалілась мені на свою гірку долю, — сказала Ейрін. Чари для заживлення шкіри належали до переліку базових і були дуже простими; їй самій вони вдалися з першого разу. — Біда Морін у тому, що вона надто всім переймається.
— От не розумію, — знизала плечима Фіннела. — Коли щось умієш, невже важко зробити це при інших?
— Тобі неважко, — сказала Ейрін. — І мені, і Гелед. Проте Морін не така впевнена в собі… Ну все, я готова. Ходімо.
Вони спустилися сходами на перший поверх і вийшли з палацу. Вже настала рання зимова ніч, проте на площі перед Тах Ерахойдом і на всіх прилеглих вулицях було світло від численних маґічних ліхтарів. З ініціативи Ейрін, дівчата перетнули навскоси людну площу і вздовж Белах-на-Ґвайр рушили на північ.
— Тільки не треба далеко, — попередила Гелед. — За півгодини вечеря.
— Не турбуйся, встигнемо, — відповіла Ейрін. — Лише дійдемо до театру, подивимось афіші. Я чула, що сьогодні прибула акторська трупа з Лойгіру, і в сатарн буде їхня прем’єра. Тільки не знаю, що за вистава.
— Історична, — сказала Гелед, що була великою шанувальницею театрального мистецтва. — Про короля Бехада аб Фейндлаха, який правив Алпайном наприкінці дванадцятого сторіччя. Сестра Шіван бачила її на початку осені, коли гостювала в Блакліаху. Розповідала, що там навіть стався скандал — алпайнський посол висловив офіційний протест через те, що в тій п’єсі Бехадові з дружиною приписується вбивство його попередника,