Блакитне полум'я - Тетяна Гобатюк

«Темне небо, затягнуте сірими хмарами. Темний, аж чорний пісок, просякнутий кров’ю. Всюди розкидані понівечені тіла людей та драконів і я ступаю над ними по повітрю у пошуках вцілілих. Раптом, десь позаду почувся оклик:

Повільно розвертаюсь і зустрічаюся поглядом із безумними яскраво-жовтими очима Саркіса. Його обличчя спотворює гримаса кривої посмішки, його губи глузливо шепочуть:

Опускаю очі нижче і бачу в його руці закривавлену голову Ельдара. Моя свідомість вибухає блакитним полум’ям і я випускаю чисту магію спалюючи і себе і все живе на цій планеті.»

За мить зрозуміла, що то був лише поганий сон і полегшено видихнула. Ельдара досі не було і передчуття чогось невідворотного холодними клешнями стиснуло моє горло. Мимо волі підсвідомість прокрутила жахливі кадри мого сну і я поїжилась, проганяючи геть страшні думки.

- Ні, з ним усе буде добре. – промовила твердо сама до себе. –  З нами усіма усе буде добре. Я більше не допущу смертей, чого б це мені не коштувало. – стиснула з силою долоні у кулаки, конвертуючи страх і біль у ненависть та силу. Водночас відчула, як моє тіло огортає вогонь.

- Ого! – почувся зойк позаду. – А ти не боїшся спалити свою сукню? – промовив голос Ельдара і я розвернулася в сторону балкону, затушуючи полум’я. – Визнаю, без одягу ти мені більше подобаєшся, але тоді прийдеться не випускати тебе звідси до віку, бо я уб’ю кожного, хто пустить у твою сторону хоча б один хтивий погляд.

Він підморгнув мені та весело посміхнувся, а я нарешті обійняла його та потягнулася за довгоочікуваним поцілунком.

-- Мммм… - промуркотів Ельдар. – Можливо це вже і не така погана ідея. – промовив дракон замикаючи мою талію у кільці своїх рук.

- Я хвилювалася. – прошепотіла тому на вухо.

- Пробач. – відповів ящур, цілуючи мене у волосся. – Але мені дійсно варто було побути наодинці та все обміркувати.

- Твій друг… – почала я, проте була зупинена черговим поцілунком.

- Натан був мені як брат. – відповів Ельдар за кілька секунд. – І я особисто помстюся за його смерть. – його обійми ставали дедалі міцнішими. – Проте зараз є нагальніші питання, що потребують вирішення. – дракон знову накрив мої вуста своїми, а його руки вже порпалися десь у складках моєї сукні.

- Чекай. – зупиняю його та відсторонююсь.

- Чому? – запитує дракон, пожираючи мене темним поглядом.

- Я так не можу. – розводжу руками. – Так, ти мені не байдужий і сама ситуація… – обвела поглядом його оголене тіло і зупинилася на уже боєздатному прутні багатообіцяючого розміру. – звісно зближає, але в тебе щойно друг помер, а сам ти при смерті кілька годин тому лежав на цьому ліжку. – ткнула пальцем на предмет фурнітури.

- І що? – не розумів той. – Якби Натан дізнався, що я прийняв целібат через його смерть він був би першим, хто б з мене кепкував. – склав серйозно руки на грудях той. – І це ти перша мене поцілувала.

- І що? – в інтонацію перевертня відповіла я і також склала руки на грудях. – Невже у драконів поцілунок обов’язково означає секс?

- У 95% так. – просвітив мене Ельдар.

- Що ж, у людей не все так однозначно. – я пройшла вглиб кімнати, не бажаючи вдаватися у деталі.

Не те, щоб я не хотіла його, якраз навпаки – все моє тіло палало від бажання. Проте розум підказував, що це саме тіло не бачило чистої води хто зна скільки часу! Тай не хотілося аби на пікові процесу замість спазмів від оргазму я відчувала бурчання живота. Це ж наша перша близькість… хотілося якоїсь романтики, чи що. Ельдар розцінив моє мовчання по своєму.

- Ти досі незаймана? – пролунало за спиною запитання, витягуючи мене з роздумів.

- Я, що? – не одразу вловила суть. – А! Звісно ж ні. – відповіла і відчула, як щоки заливає рум’янець. – Просто.. я ще не до кінця розібралася як реагувати на цю нашу істинність. Почуття, що я до тебе відчуваю, вони справжні чи навієні прокляттям? – поглянула драконові прямо в очі.

-  А для тебе це має значення? – натомість запитав той.

Хороше питання. Так далеко я не думала.

- Послухай, – взяв слово Ельдар, поки я завагалася з відповіддю. – ця, як ти її називаєш, «істинність» ні до чого тебе не зобов’язує і ніяк на тебе не впливає, тому що ти – не дракон. І якщо хто і має перейматися достовірністю своїх почуттів, то це я. – сказав твердо крилатий і мені стало одразу спокійніше. Підійшла і знову обійняла його.

- Моє життя – сповнене небезпечними пригодами. Я б дуже не хотіла аби ти знову через мене постраждав. – промовила лагідно і водночас серйозно. – Може є спосіб зняти це з тебе? – простягаю руку, аби торкнутися його обличчя, проте дракон перехоплює її та цілує невагомим поцілунком самісінькі пальчики.

- Моє життя ще більш небезпечне ніж твоє. Ми тут готові померти будь-якої хвилини, тому прокляття лише накладає додаткову умову. І ні, зняти його неможливо. Я дізнавався. – Ельдар продовжив турувати стежку із поцілунків від долоні до передпліччя, а я затамувала подих не в силах щось відповісти чи заперечити. Всім тілом бігли мурашки. – І раз ти вже за це заговорила, то може просвітиш мене, що ж з тобою трапилося за той недовгий час моєї відсутності. – в моменті його вуста опинилися біля мого вуха і почали новий маршрут. Зверху вниз. Ох! Відчуваю як коліна по-зрадницьки затремтіли, а між ногами стало жарко.