Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
СОФІЯ.
Пройшовши ще пару метрів, я побачила альтанку і пішла туди, він залишився на виході і просто спостерігав за мною, і за тим, що творитися в парку, я так розумію, що тут не було папарацій, і зрідка поглядаючи на смарт, і щось комусь, то відповідаючи, то на дзвінки, то на повідомлення.
У альтанці я просто сиділа і дивилася в далечінь, Олі був поруч, а Рома не дуже далеко. Все було спокійним і тихим, але мені в цей момент дуже хотілося, опинитися в обіймах Роми, я досі відчувала його гарячий поцілунок на своїх губах. Його погляд зараз ніби пропалював мене наскрізь, все моє тіло було в такій напрузі, і ніби в нього заганяли тисячі голок одночасно чи намагалися спалити живою.
- Знаєш, ти могла і погодитися.
- на що?
- я про те, що він запропонував Соф ...
- він багато чого пропонував Олі.
- ну, я про те, щоб сьогодні до ранку поїхати до нього.. тобі було б корисно, і для твоєї нервової системи… а то твої скиглення і ниття і злість мене чесно говорячи вже дістали, причому дуже
- Ти знаєш мою відповідь і мою думку з цього приводу.
- знаю, але думаю, ти помиляєшся.
- Олі, скажи мені, а з якого часу ти на боці інквізитора?! А? відколи вирішив мене зрадити??
- я на боці чоловіка, який у тебе по вуха втріскався, і зараз він лише в останню роль інквізитор ... і думаю я тільки про тебе дуринду, забула чи що, що я твій здоровий глузд? Тому що свій ти тупо відключила і твориш різну херню яка не має сенсу
- Ууу ...
- Ти ж сама бачиш що до чого…
- Олі, я просто…
- знаю .... але знаєш, є в мене одна ідея ...
- Що ти там ще задумав??
- якщо ти так боїшся, то сходи з ним на побачення пару разів, ну по тихому, щоб ніхто не знав, і тоді зрозумієш все для себе ...
- Ти збожеволів Олі.
- ні, просто пропоную тобі найоптимальніший варіант, причому який дуже і найкраще влаштує всіх
- Гадаєш?
- А що тобі втрачати?
- нічого.
- ось і я так подумав, і знаючи, тебе, в цьому я певен, так що давай погоджуйся без всіх свої вибриків..
І ми замовкли. І тут я побачила, як він підвівся, і, поклавши свій смарт у кишеню штанів, рушив до нас.
- Ну, ось зараз саме твій шанс з ним поговорити, дерзай зла відьма! Не осоромся сама і мене теж!
- ОЛІПМ!
Я на нього зло подивилася, і він притих і забився у куток другої лави, явно злякавшись мене. І тут зайшов Рома і сказав:
- Соф, нам час.
- так швидко?
- Так.
- Чому?
- мої Хлопці повідомили що твій Стасик намилився додому! Причому раніше ніж я планував
- а як же перевірка до ранку?
- я не знаю!
І тут я помітила як він нервував і злився і в мене вирвалося:
- Дідіков ти що ревнуєш зараз?
- Прикинь!
- Боже ти мій ...
- мене бісить той факт, що цей хлопчик буде простягати свої дрібні неприємні щупальця до тебе, до Моїй ЖІНКИ!
- Ром, я ще не твоя.
- Повір мені, МОЯ!
- я навіть обговорювати це не хочу!
- а доведеться моя солодка відьмочка! Тому що це питання ще не вирішене. А я завжди все доводжу до кінця, і якщо я сказав, що ти будеш моєю, то я зроблю все, щоб так і було! Ти добре мене почула та все зрозуміла? чи мені ще раз повторити? А солоденька моя? Якщо хочеш я можу, ще й з задоволенням
І після цих слів він різко схопив мене за руку, притиснув до себе. І, не встигла, я схаменеться, як його губи накрили мої в солодкому млосному поцілунку, який перебив мій кіт, коли почав кричати, наче йому прищемили хвіст. Рома мене відпустив і сказав:
- Знаєш, у тебе не кіт, а ЧУДОВИЩЕ!
- Чому?
- сама знаєш, і ще, наступного разу на наше побачення не бери свого кота, він завжди нам заважає!
- не нам, а ТОБІ, і ще у нас зараз не побачення!
- сьогодні ні, а ось завтра – буде!
- Ром…
- нічого не знаю!
- він буде вдома, він простежить.
- не буде ... він буде зайнятий.