Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- Дідіков досить  до мене підкатувати, кажи, що хотів, мені зараз зовсім не до твоїх жартів

- Тебе звичайно ... - з усмішкою сказав він

- Ідіот! - Сказавши, це лише зітхнула, не хотіла це продовжувати, і свій погляд спрямувала на кухоль з кавою. Він зрозумів, що щось не так, взяв мене за руку, і я відразу підняла на нього свої очі, він ніжно поцілував мою долоню, потім міцно стиснув її в своїх руках, дивлячись на мене, сказав:

- Що трапилося моя солодка? Де подівся наш грайливий злий відьомський настрій? І бажання мене позлити?

- зник з твоєю появою Дідікав!

- хм.. дивно.

- що саме?

- Раніше воно при мені з'явилося, і було тільки для мене ... і я його так обожнюю, і воно мене навіть заводить

- То було раніше!

- Він тебе образив, тільки чесно? Якщо так йому кришка!

- Хто?

- Твій Стасік!

- Цікаво коли він встиг щось, га?

- Не знаю, мені ось теж цікаво це

- а ніяк, він же всю ніч учора був на роботі завдяки тобі, а вранці в лікарню потрапив, до речі, я хочу знати, що тобі відомо і чому ти тут ще й особисто! Так що давай говори! Я хочу знати правду!

- дізнаєшся, але після дечого..

- в сенсі?

- Пішли!

- Куди?

- зараз дізнаєшся!

І він схопив мене за руку і потяг у коридор до сходів, там притиснув до стінки спиною і замість слів, його губи накрили мої в солодкому, п'янкому, спочатку ніжному, а потім гарячому поцілунку. Це затяглося так, що його руки пестили мою спину, потім попу, притискаючи мене міцніше до себе, поки я не видала стогін, тоді він відпустив мене, і, прижившись своїм лобом до мого, тихо сказав:

- як хріново що сюди можуть увійти люди.

- згодна.

- ти зводиш мене з розуму..

- я не навмисне…

- боюся навіть уявити, що зі мною тоді буде.. якщо ти почнеш це навмисно робити! Я думаю тоді мені точно кришка

- Правильно, тобі це не потрібно знати.

На це він знову став мене цілувати, губи, шию, і я молячи сказала:

- Ром, прошу.

- Що моя солодка?

- припини це..

- Як саме моя солодка, га? взяти тебе прямо тут, і зараз, і дуже грубо, щоб було чути на всі сходи? чи відпустити? Мм..? – кажучи це він продовжував цілувати мої щоки, шию.

- відпустити.

Після цих слів він одразу відпустив і навіть відійшов, що я навіть мало не впала, але він вчасно підхопив мене, і я знову була в його обіймах. Поклавши голову йому на груди і чуючи його прискорене дихання і серцебиття, правда, таке, як і в мене, і вирішила сказати, навіщо не знаю:

- це не тому, що я не хочу, я хочу, просто тут не місце для цього, і ще нас можуть застукати, мене скоро шукатимуть.

- ну і нехай, зате так всі швидше дізнаються, кому насправді ти належиш, і чия жінка! І знатимуть своє місце

І я зрозуміла голову видали його в груди кулаком, він навіть не ворухнувся, наче це просто села муха, і я закричала:

- капець, Ромо, я ж не річ! Я нікому не належу!

- ні, звичайно, ти всього лише МОЯ жінка.. і тільки моя!

- Поки що не твоя.

- скоро будеш

– це ми ще побачимо!

- Побачимо і не тільки мила!

Тільки я хотіла щось заперечити на це все, як, різко двері відчинилися, ми обидва повернули голову і побачили та Костю. Я швидко вирвалася з його обіймів, і стала на відстані, і від шоку не знала, що сказати, Рома теж мовчав. Костя, мовчки, пильно глянув на нас, і потім сказав:

- я так розумію, що це ВІН так?

- Костю, я…

- Серйозно? я думав ти когось краще вибереш.

- Не смій з нею так говорити!

- Рома не втручайся! - Сказала я

- Пане інквізитор я з вами ще не говорив, хоча в мене є питання, чи заручини з Наталі розірвані через неї? - Киваючи в мій бік

- Так! точніше Софія була кінцевим поштовхом. я Наташу не любив ніколи, як і Софія твого друга, це був бізнес вигідний усім, спочатку це було весело, але трапилося те, що трапилося, і це відкрило мені очі на все моє життя і ситуацію, в якій я весь цей час був. І тепер я люблю Софію, а вона мене, тож можеш усім сказати.. для мене це не проблема…