Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
— Щоб донести до інших людей вчення Ордена — до Галеї, наприклад, — Ніккі знову почала походжати, продовжуючи свою промову, — багатьом солдатам довелося померти.
Вона знизала плечима.
— І ця найвища жертва — життя — покликана нести просвітництво тим, хто досі не зрозумів, як слідувати єдино правильного й правдивому шляху до блаженства в іншому світі. Щоб принести порятунок відсталим, неосвіченим і байдужим людям, солдати жертвують своїми життями. Вони віддають їх за справу Ордена, щоб, удостоїтися вічності поруч з Творцем.
Ніккі підняла руку, одягнену в рожевий атлас нічної сорочки, немов вказуючи на щось прямо перед ними — невидиме, але чудове.
— Смерть це лише дорога, що веде до тієї благословенної вічності.
Вона опустила руку.
— Серед дійсно важливих речей одне-єдина життя не має ніякого значення. Отже, катуючи та вбиваючи окремих непоступливих особистостей, ви лише допомагаєте іншим неосвіченим повернутися до Світла. Тобто, ви служите благій справі — несете дітям Творця порятунок, вказуєте їм шлях до царства Його.
Вираз обличчя Ніккі зробився настільки ж зловісним, як і її слова.
— Люди, з народження виховані на догматах Ордена, сліпо вірять, що жити потрібно тільки заради вічного спасіння. Іншими словами, ті, хто не бажає поступитися хоча б малим, заради благої мети, заслуговують жахливих вічних мук в холоді і темряві підземного світу, світу Володаря. Ось, що їх чекає, якщо тільки вони не встануть на істинний шлях.
Лише небагатьом вихованцям Ордена, після такої ідеологічної обробки вдається зберегти здатність мислити самостійно. Вони могли б розірвати це порочне коло, але бояться. Для них радість життя, життя для себе — лише скороминуща примха на тлі вічності. Гріх, за яким невідворотно слідує нескінченна кара.
І відмовившись від задоволень в цьому житті, вони починають вишукувати будь-кого, хто не відповідає їх уявленням про обов'язок, самопожертву і закони, встановленим Братством Ордена. Розпізнавання гріховних устремлінь в інших вважається чеснотою, тому що допомагає контролювати думки людей. І повертати на шлях спасіння тих, хто недостатньо добре виконує свій обов'язок.
Ніккі нахилилася до Джебр. Її тихий голос нагадував зловісне шипіння.
— Виходить, вбити невіруючого — значить зробити благо. Так?
Ніккі випросталась.
— Послідовники Ордена розпалюють ненависть до тих, хто не поділяє їх віру, оголошуючи їх ворогами. Адже, відповідно до їх вчення, нечестивці, які не бажають покаятися — це поплічники Володаря. А для ворогів може бути лише одне покарання — смерть.
Ніккі грізно змахнула руками.
— Орден вчить, що це і є вища істина, яку ніхто не сміє піддавати сумніву. Більш того, що така воля Творця.
Джебр явно була занадто налякана, щоб шукати нові аргументи. Кару, на відміну від неї, налякати було важко.
— О-о! Невже? — Незворушно заперечила Морд-Сіт. — Боюся, у твоїй бочці з медом є ложка дьогтю! Звідки вони всі це знають? З чого вони взяли, що їх уявлення про потойбічне життя вірні?
Кара заклала руки за спину, і знизала плечима.
— Щось я не можу пригадати нікого, хто побував в світі мертвих і повернувся назад. Так звідки вони знають, хто перебуває там, за завісою? Наш світ це світ живих, відповідно в цьому світі життя важливіше всього. Як вони сміють применшувати його важливість? Чому воно повинна бути ціною незрозуміло за що? Як вони можуть стверджувати, що, справді, знають щось про сутність іншого світу? Може, світ духів це теж лише тимчасове пристанище на шляху в небуття смерті? Раз вже на те пішло, звідки Братству Ордена відомі бажання Творця? І чи є у нього бажання взагалі? — Кара зрушила брови. — Як вони дізналися, що це він створив світ? І яке воно, це небесне божество?
Здавалося, Джебр трохи заспокоїлася, почувши заперечення Кари.
Ніккі вигнула брову і загадково посміхнулася.
— У цьому-то і хитрість.
Не обертаючись, вона вказала рукою в глибину кімнати на Енн, що стоїть в тіні.
— Їх докази дуже схожі на ті, що приводять аббатиса і її Сестри Світла. Який-небудь верховний священнослужитель, або просто глибоко віруюча людина почули божественний шепіт. Можливо, йому навіть постало священне видіння, а може й сам Творець відвідав його у сні. Кажуть, є навіть стародавні тексти, в яких міститься точний опис того, що приховано за завісою. Подібні відомості в основному — перекази чуток, видінь і снів, які в далекому минулому приймалися за данність і стали «неспростовними» тільки тому, що вони старі. І як можна перевірити правдивість цих свідчень?
Ніккі змахнула рукою, підкреслюючи свої слова.
— Адже піддавати сумніву такі речі — є найбільший гріх, що межує з єрессю. Тільки незбагненність, недоступність надає вірі святість. І правда, яка таємничість може бути закладена у вірі, яку здатен зрозуміти кожен? Таким чином, лише абсолютно, бездоказово віруюча людина повинна володіти абсолютною праведністю. Отже, той, хто рішуче відрікся від усіх принципів матеріальності і увірував у свою нікчемність, — праведник і гідний нагороди вічністю.
Це те ж саме, що стверджувати, ніби можливо зістрибнути зі скелі з вірою в здатність людини літати. Але розмахувати при цьому руками — значить видати свою невіру. А будь-яка відсутність віри завжди гарантує, що ти розіб'єшся об землю. Отже, відмова від віри є особистою і фатальною помилкою, що тягне за собою смерть.
Ніккі пробіглася пальцями по світлому волоссю, скинула його з плечей і з зітханням опустила руки.
— Чим важче повірити вченню, тим сильнішою повинна бути віра. Разом з посиленням віри приходить відчуття все більш тісного зв'язку з людьми, поділяючими твої переконання, відчуття приналежності до
