Мені потрібна свобода - Аріна Спел
Цей фарс з відбором розпочався. Чи дратувало його це? Радше ні. Просто шкода було часу, який доведеться витрати . Місяць, цілісінкький місяць було виділено . Бо все вже й так відомо заздалегідь. Леді Кіра Остер стане переможцем цього відбору. Під неї все це й організовувалася. Ідеальна кандидатка в дружини. Впливова родин, донька радника. Ідеальний генофонд. За багато років жодних «пустих» не народжувалося. Жінки славилися своєю плідністю. Мінімум одна дитина, бувало й дві. Кажуть , що років сто, в родині був випадок, що навіть троє дітей. На таку вдачу, звісно, ніхто не розраховував, достатньо й одного сильного нащадка. А що вона представляє собою, як людина, його й не дуже хвилювало. Для своєї місії , вона має більш ніж достатньо переваг. Покірна, лагідна, гарна. Одні плюси.
Вона чекатиме не нього кожного місяця , у свої плідні дні, для зачаття дитини, а для розваг існує гарем. Не великий - всього троє дівчат, йому достатньо. Окрім них ще й так багато охочих зігріти його ліжко. Одруження навіть спростить це все, відсіє дуреп, які намагалися через ліжко закохати його в себе. Кохання… безглузде слово. Безглузда емоція. Він навіть час не витрачав , щоб думати над цим. В житті все чітко і спрямовано. Робота, влада, гроші. Жінка - для статусу і нащадків, коханки для розваг.
Існувала, звісно, можливість , знайти свою ідеальну пару, але Бог милував, нічого такого й близько не було на його шляху. Жодна з численних жінок не залишала сліду в його серці. До них було два критерії - врода і пристрасть у ліжку. Одна міняла іншу, це не мало жодного значення. Хоча були такі цікаві екземпляри, що намагалися викликати ревнощі. Це було навіть смішно. Він одразу припиняв ці відносини. Нічого не обговорюючи і не пояснюючи. Ревнощі, ще одне безглузде слово, десь в одному ряді з коханням.
Так от, відбір розпочато, завтра з ранку повинна вибути перша притендентка . Хто це буде, навіть не задумовувався. Чи не байдуже . Жодна з них його нічим не зачепила, він навіть в коханки їх не взяв би. Навіть майбутня дружина не викликала жодних емоцій, але на її боці була величезна перевага - ідеальний генофонд.
Тож рішення прийнято, нехай буде білявка Айрін. Гарна, звісно, але зовсім не в його смаку. На роль дружини не підходила, і для коханки теж. Зацькований погляд, опущені до низу очі, мінімум розмов. Таких тут більша половина, то чи не байдуже з кого починати.
І от, сідаючи з братом до сніданку він навіть не помітив, що один стілець ще пустий. В планах було одне - швидко поснідати, закинути пару компліментів і зайнятися справами.
Коли відчинилися двері, і в кімнату ввійшла дівчина, він навіть одразу не впізнав її. Треба було декілька секунд, щоб зрозуміти хто перед ним. Айрін, притенденка на виліт. Щось змінилося в ній, ніби зовсім інша людина стоїть зараз перед ним. Пильно дивиться , переводячи погляд з нього на брата, ніби бачить вперше. І запах. Він потягнув носом повітря, щоб переконатися, чи не примарилося, часом. Ні, від неї йшов якиісь дивний аромат, суміш запаху малини і літа, і як виявилось це поєднання якимось дивним чином збуджує його. Краєм ока, побачив , що Остін теж принюхуєтся, і на свій великий подив зрозумів, що це його злить.
Так, стоп. Маячня. Це треба припинити. Розвіяти цю ману. І щоб вийти з цього заціпеніння, бовкнув перше , що прийшло в голову. «Ви спізнилися». Грубо , звісно, але дієво. Все це потрібно припиняти. Зараз вона опустить погляд тихенько сяде на своє місце. А він свою реакцію спише на перевтому. Треба буде виспатися хоч дві-три ночі поспіль. Жодних розваг.
І, що ви думаєте? Нахаба думала слідувати ідеальному плану, що він намалював в голові? Куди ж там, огризнулася так, що довелося докласти чималих зусиль, щоб втримати щелепу на місті. Слово за слово, і ця безстія, з невимушеною посмішкою кланяється й сідає за стіл.
Зібравши всю свою волю в кулак, Кайлен повернув собі звичний, абсолютно байдужий до всього , і зокрема , до конкретної міс, вираз обличчя. Переключився на інших дівчат, навіть приймав участь у бесіді, особливо не вникаючи, що вони там плетуть. Бічним зором все ж спостерігав, що та навіжена робить. А вона, уявіть собі, приспокійнісенько , наклала повну тарілку булочок, налила каву в горнятко і навіть вухом не веде у їх бік.
Коли ж почув задоволене мичання, то взагалі втратив дар мови. Вже навіть і не намагався вдавати , що слухає когось чи дивиться кудись не туди. Якби від того, чи відведе він зараз погляд від її губ, залежало його життя, навряд чи він би впорався. І знаєте що найсмішніше в цій ситуації? В штанах стало тісно так, що боявся зайвий раз поворухнутися. Здавалося, варто було покласти їй руку зверху, і все б скінчилося в лічені хвилини. Так, про її руку в себе на штанях думати не варто, бо все й так котиться під три чорти. До запаху вже не потрібно було принюхатися. Він сам ліз в легені, хоч бери та й не дихай.
Чи може бути гірше в цій ситуації? Звісно, може, та безсовісна, й не на таке здатна. Кара на його голову, не інакше. Намагаючись струсити з лиця цукрову пудру, вона облизала губи. Ні, вона хоче його доконати, хоче мабуть, щоб він тут , при всіх убив її, чи взяв просто на цьому столі, чи потягнув у спальню.
Треба все це припиняти, добрим точно не скінчиться. Поки не пізно.
І замість того щоб назвати Айрін, бовкнув переш імʼя що прийшло в голову. Але це нічого не значить. Цю заразу він вижене наступною. Обовʼязково вижене. Йому ж нідочого ці проблеми. Все повинно йти за планом. А хіть він втамує сьогодні ж, є з ким.
