Мені потрібна свобода - Аріна Спел

-О, це напевно такий же важкий злочин, як спізнитися на одну хвилину до сніданку- відповіла я, витираючи при цьому обличчя. Губи довелося облизати, бо цукор намок, і витерти його було складно. Присягаюсь, зіниці у обох стали вертикальні, як у котів, і здавалося єдине бажання, яке я зараз бачила - це вкусити мене. Страшно? Нескілечки. Весело? О, так, мені було весело.

-Що ж, настав час оголосити перші результати- продовжив Остін, не перестаючи пильно дивитися мені у очі- сьогодні нас покине леді Джанет. 
Я, щасливо посміхаючись, почала підводитися, з щирим наміром забратися звідси, скорботно попрощавшись з усіма , але так і присіла. Яка леді Джанет, він сплутав чи що? Памʼятав же ж моє імʼя . Брюнетка, яка сиділа навпроти мене зблідла, піднялася , подякувала всім і вибігла з зали.

Це щи що таке, це я мала зараз бігти звідси пританцьовуючи від радості. 

-До зустрічі ввечері, всіх чекаємо на чергове випробування, - з цими словами чоловіки піднялися і вирушили на вихід. 
Випробування? Чергове випробування. Ну, дивіться, ще будете жаліти за цією можливістю , викинути мене і зберегти власні нерви. А так, вже пізно. Доведеться докласти все ж таки зусиль що б звалити звідси. Ну нічого , не сьогодні так завтра. Все рівно, довго йому не протриматись. Що, що, а грати на чоловічих нервах - це я залюбки, профі вищого гатунку.