Третя крапля магії - Лариса Лешкевич

Айна зачепилася подолом сукні за корінь дерева, що раптом перегородив їй шлях, плашмя впала на землю і, регочучи, прослизнула рукою по схилу вниз. Вона спробувала впіймати чашку, але не встигла.

Чашка застрибала по уступах і викотилася на дно Сухого русла.

Переставши сміятися і завмерши від жаху, спостерігала дівчина, як повільно зникає вона в зіві сипкого піску.

Укка, не схвально бурчачи, допомогла їй підвестися.

– Що це? – запитала Айна злякано-здивовано, тицяючи пальцем униз.

– Смертельна пастка для всього – і живого, і мертвого.

Укка міцно взяла її за руку і повела до будинку. Розповідати про магію поки що не час. Тепер її свідомість схожа на свідомість дитини, яка тільки-но починає пізнавати світ. Нехай вона довше не відчуває своєї сили.

Щоб уникнути розпитувань та сліз, Укка дала Айні нову порцію сонного зілля, але зробила так, що вона не приспала її повністю, а лише занурила у стан байдужості та повільності. Потім, проникливо дивлячись у потьмянілі очі Айни, Укка знову почала розповідати їй про те, як щаслива вона зі своїм чоловіком, як задоволена життям, яким пристрасним коханням наповнене її серце.

У такому стані і застав її Ізенар, що приїхав на заході сонця за своєю уявною дружиною.

– Дивись, Айно, твій чоловік приїхав! – крикнула Укка і підштовхнула її до виходу.

–  Мій чоловік?

Айна посміхалася, але обличчя її було відчуженим, а погляд блукаючим.

Ізенар підняв дівчину на руки і посадив у сідло.

Укка простягла йому шкіряну флягу із зіллям.

–  Дивись, не поспішай! Поки вона в такому стані, не смій до неї торкатися! Толку від цього не матимеш, а справі нашкодиш. Будь поруч, кажи, переконуй, але не більше... При ясній свідомості вона повинна згадати обманно, що любить тебе. Я зуміла направити потік її думок у потрібне русло.

– Зрозумів, зрозумів… – поспішно відповів Ізенар, прикріплюючи флягу до пояса.

– Зілля давай у міру потреби. Ти сам побачиш, коли настане час… Її мова зміниться, зміниться і погляд… Краще на ніч і вранці пару крапель у напій…

– Ти впевнена, що все вийде? – спитав Ізенар, беручи Айну, яка безглуздо посміхалась йому, за руку, – Мене турбує її погляд. Він зовсім порожній.

– Я нічого тобі не обіцяла, – холодно відповіла Укка, – але це єдиний спосіб приборкати її, не завдаючи шкоди розуму, щоб ти спробував досягти бажаного.

– Добре! – сказав Ізенар, застрибуючи у сідло.

Айна довірливо сперлася спиною на його груди.

– Що хочеш на подяку за свою допомогу? – спитав Ізенар.

– Нічого. Благополуччя Лянсіди – найдостойніша нагорода! – Відповіла Укка і, не прощаючись, пішла в будинок.

Підганяємий нетерпінням, швидко подолав Ізенар шлях від лісу до міської брами.

Близькість прекрасної етелянки окриляла його. Вперше за довгий час відчував себе таким щасливим і по-юнацькому закоханим.

Почуття дівчини мало хвилювали його. Головне – зображати ласкавого і дбайливого чоловіка до потрібної пори, а після того, як все вийде, вже не треба буде  нічого вдавати. Якщо Айна прийме і зрозуміє важкий характер Ізенара, що ж, це її щастя, – тоді їхнє життя може стати навіть безтурботним. А якщо ні, то Ізенар зможе зламати її, вже не побоюючись за наслідки.

Ізенар розумів, що пристрасть і бажання пройдуть швидко, він ніколи не прив'язувався надовго до жодної жінки, і його дружини – тому підтвердження.

Перша, мати Теумара, померла від невідомої хвороби, а друга, яка народила Ізенару Мер’яту, зникла безвісти. Казали, що потрапила до лап вовків Кам'янистої рівнини, але навіть останків її не знайшли.

Айна, безперечно, цінніша і  за першу і  за другу. Вона має магію, яку можна використати на придушення сили Етеляни та звеличення Лянсіди.

Незважаючи на мирний договір, Ізенара не полишала думка захопити Сухе русло у своє володіння, підкорити Етеляну, а потім об'єднати всі незалежні міста Землі Процвітання з єдиним центром управління в Лянсіді. Раніше таке було неможливо, але тепер, коли магія Етеляни стане на його бік, можна досягти багато чого, якщо діяти з розумом.

Ізенар кинув коня біля стайні, де йому одразу ж зайнялися конюхи, і повів безвільну дівчину до будинку.

Слуги отримали суворий наказ поводитися так, ніби нічого не сталося, немов Айна і справді їхня улюблена господиня. Вони повинні були поводитися з нею з усією шанобливістю, догоджати, вгадувати кожне її бажання, так, щоб у дівчини не залишилося жодного сумніву в тому, що її тут безмірно цінують.

– Ходімо,  моя пані! – солодким голосом заспівала Вілла, приймаючи Айну з рук господаря, – Тобі потрібно прийняти ароматну ванну, зробити масаж, упорядкувати волосся.

– Добре подбай про неї! – весело звелів Ізенар і, проігнорувавши попередження Уккі, підняв обличчя Айни за підборіддя і легенько поцілував її в губи. Йому нестерпно захотілося вчути їхній смак.

Він відчув, як дівчина затремтіла, побачив, як у широко розкритих її очах промайнув страх. Але коли він відсторонився, Айна посміхнулася, і це заспокоїло вождя Лянсіди. Ізенар уже не сумнівався, що йому вдасться обдурити юний дівочий розум.